Xenotilapia spilopterus: догляд та утримання
Xenotilapia spilopterus — піско-просіююча цихліда озера Танганьїка з південної частини, живе групами і є дворідним ротовим інкубатором.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Xenotilapia spilopterus — цихліда родини Cichlidae, описана Poll та Stewart у 1975 році. Ендемік озера Танганьїка, широко поширена в південній частині озера. За даними FishBase, максимальна загальна довжина — близько 9,6 см.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Xenotilapia
- Наукова назва: Xenotilapia spilopterus
- Описана: Poll & Stewart, 1975
Середовище проживання
Вид ендемічний для озера Танганьїка і широко поширений у південній частині озера, де живе над піщаним субстратом. Трапляється групами та іноді утворює великі зграї.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 350 л
- Температура: 24-27 °C (75-81 °F)
- pH: 8.5-9.2
- GH: 12-25 °dGH
- Розмір групи: 6 і більше особин
- Тривалість життя: 6-10 років
Живлення
За даними FishBase, Xenotilapia spilopterus живиться личинками комах, набираючи піщаний субстрат і просіюючи його крізь зябра. Глибокий тонкий піщаний шар підтримує цю природну харчову поведінку, доповнювану дрібними замороженими та сухими кормами.
Сумісність
Цю миролюбну зграйну рибу слід утримувати групами від шести особин. Сумісні сусіди — Cyprichromis, Cyphotilapia та інші Xenotilapia, тоді як агресивних Mbuna та Tropheus слід уникати.
Розведення
За даними FishBase, Xenotilapia spilopterus — дворідний ротовий інкубатор, що живе групами та іноді утворює великі зграї; обоє батьків беруть участь у турботі про потомство.
Охоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern). Вид відзначений в акваріумній торгівлі.
Xenotilapia spilopterus: посібник з розведення
Огляд
Xenotilapia spilopterus (також пишеться spiloptera) - піско-просіююча цихліда, ендемік озера Танганьїка, надає перевагу піщаним субстратам і сягає близько 9.6 см TL (Wikipedia). Рецензоване філогенетичне дослідження роду відносить її до двобатьківських інкубаторів - одного з видів Xenotilapia, у яких обидва батьки ділять інкубацію (рецензоване дослідження).
Визначення статі
Візуальне визначення статі обмежене; зрілі самки округлюються в череві за дозрілої ікри. Надійних плідників зазвичай отримують, вирощуючи групу й даючи парам сформуватися.
Підготовка
Готуйте групу дрібними кормами з безхребетних, придатними піско-просіюючому мікрохижаку, підтримуючи жорстку лужну воду відповідно до її танганьїцького біотопу.
Нерестовий акваріум
Забезпечте відкритий піщаний субстрат з невеликою кількістю каміння для орієнтації й утримуйте риб групою, щоб могли утворитися сумісні пари. Як двобатьківський інкубатор, устояла пара ділить обов'язки з інкубації.
Нерестова поведінка та тригер
Нерест відбувається над піском. Як і в інших двобатьківських Xenotilapia, самка спершу підбирає запліднену ікру до рота (рецензоване дослідження). Наступна за цим спільна інкубація - визначальна риса двобатьківських видів цього роду.
Догляд за ікрою та мальками
У двобатьківських Xenotilapia самка тримає виводок у першій частині інкубації, потім передає його самцю, який завершує інкубацію; обидва батьки потім охороняють випущених мальків (схема рівня роду, задокументована для двобатьківських Xenotilapia). Примітка: точні строки виношування та розмір кладки для X. spilopterus у джерелі із whitelist не підтверджені, тому механіка передачі наведена на рівні двобатьківських Xenotilapia й має розглядатися як орієнтир рівня роду.
Типові труднощі
Головні практичні моменти - підтримання збалансованої групи для природного утворення пар і достатньо відкритого піску. Як і у споріднених піско-просіювачів, після випуску мальків потрібні дрібні стартові корми, такі як науплії артемії.