Цихліда-вовк: догляд та утримання
Parachromis dovii — велика рибоїдна цихліда з Центральної Америки, що сягає 72 см і потребує дуже великого акваріума.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Parachromis dovii, цихліда-вовк, або гуапоте, — велика хижа цихліда родини Cichlidae з Центральної Америки. Це одна з найбільших центральноамериканських цихлід, що сягає 72 см завдовжки й максимально зареєстрованої ваги 6,8 кг. Це найвищий хижак, якому потрібні дуже великі акваріуми.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Parachromis
- Наукова назва: Parachromis dovii
Середовище проживання
Вид трапляється на обох схилах Центральної Америки: на атлантичному — від річки Агуан у Гондурасі до річки Моїн у Коста-Риці, на тихоокеанському — від річки Єгуаре в Гондурасі до річки Бебедеро в Коста-Риці. Це прісноводна придонна риба озер і річкових долин, описувана як активний копач печер.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 1000 л
- Температура: 24-28 °C (75-82 °F)
- pH: 7.0-8.0
- GH: 8-18 °dGH
- Тривалість життя: 12-18 років
Живлення
Parachromis dovii — рибоїдний вид, живиться переважно рибою, а також ракоподібними й комахами у менших кількостях. В акваріумі йому слід давати хижий раціон із м'ясного корму, відповідного його розміру.
Сумісність
Цихліда-вовк украй агресивна й хижа. Через розмір і темперамент її важко утримувати з іншими рибами; більшість сусідів ризикують бути з'їденими або атакованими. Зазвичай її утримують поодинці або ретельно дібраною парою у дуже великому акваріумі.
Розмноження
Вид нереститься на субстраті. За даними FishBase, відкладає приблизно 1000-1500 ікринок і досягає статевої зрілості приблизно до 15 місяців і довжини 20 см. Повідомляється, що самці виявляють альтруїзм до самців інших видів при охороні потомства.
Охоронний статус
За даними FishBase, Parachromis dovii оцінюється як Least Concern (що викликає найменше занепокоєння) у Червоному списку МСОП (оцінка 2019 року).
Цихліда-вовк (Parachromis dovii): посібник з розведення
Огляд
Parachromis dovii — одна з найбільших і найагресивніших центральноамериканських цихлід, що мешкає в озерах, річках і струмках Гондурасу, Нікарагуа та Коста-Рики (Wikipedia). FishBase відзначає її на атлантичному схилі від річки Агуан (Гондурас) до річки Моїн (Коста-Рика) і на тихоокеанському схилі від річки Йєгуаре (Гондурас) до річки Бебедеро (Коста-Рика). Це яйцекладний двобатьківський субстратофіл і активний землекоп, що риє печери.
Визначення статі
Самці набагато більші за самок; вид сягає до 80 см завдовжки і 14 кг ваги (Wikipedia), при цьому FishBase зазначає максимум 72 см загальної довжини. Статева зрілість настає приблизно у 15 місяців і при 20 см (FishBase). Як і у споріднених Parachromis, більший розмір і розвинені плавці самців допомагають розрізняти стать.
Нерестовий акваріум
Цьому виду потрібен дуже великий акваріум із піщаним ґрунтом і пласкими поверхнями або викопаними ділянками для нересту, що відображає його звичку рити печери (FishBase). Зазначені параметри середовища — діапазон температури 21-37 °C, pH від 7,0 і вище та жорсткість до приблизно 20 dH (FishBase).
Нерестова поведінка та тригер
Як яйцекладний субстратофіл, пара відкладає ікру на очищену поверхню або у викопану ділянку, і обидва батьки охороняють виводок. FishBase зазначає, що самці виявляють альтруїзм до молоді навіть у присутності інших видів під час догляду за нею.
Догляд за ікрою та мальками
Нерест дає близько 1000-1500 ікринок (FishBase). Обидва батьки доглядають ікру та мальків. З огляду на високу агресивність виду, вирощування мальків в окремому акваріумі зменшує конфлікти із сусідами.
Типові труднощі
Вид виявляє високий рівень агресії навіть за мірками цихлід (Wikipedia), тому утворення пари треба ретельно контролювати, а несумісний партнер може постраждати. Великий розмір дорослих риб робить вимогливими як нерестовий акваріум, так і місце для підрощування.