Томоцихла Зібольда (Tomocichla sieboldii): догляд та утримання
Tomocichla sieboldii, нині віднесений до роду Talamancaheros, — реофільна цихліда з річок тихоокеанського схилу Коста-Рики та Панами.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Tomocichla sieboldii, нині віднесений до роду Talamancaheros, — реофільна центральноамериканська цихліда. FishBase відзначає її на тихоокеанському схилі, від Еспарси в Коста-Риці до річки Санта-Марія в Панамі, де вона населяє помірно та швидко текучі води.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Tomocichla
- Наукова назва: Tomocichla sieboldii
- Відомі синоніми: Talamancaheros sieboldii
Середовище існування
Це прісноводний вид помірно та швидко текучих річок тихоокеанського схилу Коста-Рики та Панами (FishBase).
Вимоги до акваріума
- Мінімальний обʼєм: 350 л
- Температура: 24-29 °C (75-84 °F)
- pH: 7.0-8.0
- GH: 9-19 °dGH
- Течія: сильна
- Максимальний розмір: близько 25 см SL
Живлення
Це всеїдний вид. FishBase повідомляє, що молодь живиться переважно водними комахами, а дорослі — рослинною їжею, включно з обростаннями (aufwuchs) та водоростями.
Сумісність
Це умовно-агресивний реофільний вид середнього шару води, який краще утримувати з іншими центральноамериканськими річковими цихлідами або великими плекостомусами в акваріумі із сильною течією; дрібна риба та рослини не підходять.
Охоронний статус
Червоний список МСОП: недостатньо даних (Data Deficient), оцінка 2019 року.
Tomocichla asfraci: посібник з розведення
Огляд
Наукова назва запису Tomocichla sieboldii відповідає цихліді Зібольда, яку нині зазвичай відносять до роду Talamancaheros як Talamancaheros sieboldii (Kner, 1863). До раніших назв належать Heros sieboldii, Cichlasoma sieboldii та Tomocichla sieboldii. За даними Wikipedia, вид трапляється у швидко- та помірноплинних річках тихоокеанського схилу західної Панами, сягає 25 см (10 дюймів) стандартної довжини й живиться рослинною їжею та детритом.
Нерестовий акваріум
Як велика цихліда швидко- та помірноплинних річок, цей вид потребує просторого акваріума із сильною, добре насиченою киснем течією, чистою водою та піщаним ґрунтом у поєднанні з каменями. У базі Aquairi його віднесено до субстратних нерестильників із середньою складністю розведення, тож як потенційні нерестові субстрати слід запропонувати пласкі камені та захищені поверхні.
Типові труднощі
Використана стаття Wikipedia не містить конкретної інформації про нерестову поведінку, кількість ікринок чи догляд за мальками цього виду. Основні практичні складнощі — розмір дорослих особин і перевага до проточної, багатої киснем води. Докладні показники розмноження у використаних джерелах не задокументовані й тут опущені.