Зелений голкочерев Tetraodon fluviatilis: посібник з розмноження

Розмноження солонуватоводного зеленого голкочерева Tetraodon (Dichotomyctere) fluviatilis: нерест на пласкій поверхні, охорона ікри самцем і рідкість домашніх записів.

Огляд

Зелений голкочерев Tetraodon fluviatilis у 2013 році був переміщений до роду Dichotomyctere і тепер також називається Dichotomyctere fluviatilis. Це солонуватоводний голкочерев Південної та Південно-Східної Азії, що живе у прісній і злегка солонуватій воді річок, естуаріїв, озер і заплав. Він нерестився в акваріумах, але інформації мало, і надійних описів домашнього розведення небагато.

Визначення статі

Зовнішній статевий диморфізм у цього виду не задокументований; довідкові джерела вказують визначення статі як невідоме, надійних видимих відмінностей між самцями й самками не виявлено.

Нерестовий акваріум

Специфічної для нересту хімії води не задокументовано, окрім звичайних солонуватих умов утримання виду. Просторий видовий акваріум зі стабільною солонуватою водою та пласкими відкритими поверхнями (наприклад, плаский камінь чи субстрат) забезпечує можливі нерестилища.

Нерестова поведінка та тригер

Під час нересту самка відкладає ікру на пласку поверхню. Ікра донна та клейка. Описів природного нересту в акваріумі мало; більша частина докладних репродуктивних даних для цього виду отримана в дослідах з гормональною стимуляцією нересту, а не при спонтанному нересті в акваріумі.

Догляд за ікрою та мальками

Після нересту самець охороняє ікру до вилуплення. Вилуплення зафіксоване приблизно через 4–5 днів після нересту, а в умовах дослідження личинок вирощували порівняно легко, починаючи з коловерток (комплекс Brachionus plicatilis).

Типові труднощі

Головні перешкоди — відсутність надійного зовнішнього визначення статі, нечисленність задокументованого спонтанного нересту в акваріумі та необхідність підтримувати стабільні солонуваті умови. Більшість конкретних репродуктивних даних отримані в контрольованих дослідженнях, а не у звичайних домашніх акваріумах.