Serranocirrhitus latus: посібник з розмноження

Сонячний антіас — більш потайний, пов'язаний із печерами родич відкритоводних антіасів, але все ж протогінічний вид із розсіяним нерестом і пелагічною ікрою. Домашнє розведення лишається непрактичним.

Огляд

Serranocirrhitus latus, сонячний (товстоголовий) антіас, — західнотихоокеанський антіїн родини Serranidae, що зустрічається від Молуккських островів до Фіджі на глибинах близько 15-70 метрів. На відміну від відкритоводних зграйних антіасів, він більш потайний, тримається невеликими групами біля печер, виступів і урвищ, часто плаваючи черевом догори близько до укриття, і живиться зоопланктоном; сягає близько 13 см.

Визначення статі

Як антіїн, сонячний антіас дотримується родинної схеми протогінічного гермафродитизму, за якою риби спершу дозрівають як самиці, а домінантна самиця може перетворитися на самця. Його зазвичай тримають поодинці або малими групами, а не у великих гаремах, типових для відкритоводних Pseudanthias, і зовнішнє визначення статі набагато менш очевидне, ніж у яскраво диморфних зграйних видів.

Нерестова поведінка та тригер

Як і інші антіїни, цей вид — пелагічний вид із розсіяним нерестом, що випускає ікру в товщу води, а не охороняє гніздо. Детальні дані щодо нересту сонячного антіаса не опубліковані, але в споріднених антіасів нерест зосереджений біля сутінків і дає плавучу ікру, яка тримається біля поверхні й збирається лише вечірнім збирачем ікри.

Догляд за ікрою та мальками

Пелагічна ікра розвивається в крихітних планктонних личинок, що живляться в планктоні. В описаному вирощуванні споріднених антіасів личинки брали копеподи й осідали в мальків приблизно за місяць після виклеву. Домашній риф не може відтворити стадію плавучої ікри або постійний личинковий раціон із живого планктону, тож сонячний антіас не є об'єктом домашнього розведення, попри більшу невибагливість порівняно зі зграйними антіасами.

Типові труднощі

Хоча сонячний антіас часто вважають мирнішим і простішим в утриманні, ніж відкритоводні антіаси, аквакультура антіасів загалом вдавалася лише для небагатьох видів в інституційних інкубаторіях. Його потайні, пов'язані з печерами звички та неопублікована біологія нересту не лишають реалістичного шляху до його розведення вдома.