Сатаноперка мапіріто (Satanoperca mapiritensis): догляд та утримання
Satanoperca mapiritensis — геофагус із нижнього басейну Оріноко у Венесуелі, що сягає близько 12-15 см.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Satanoperca mapiritensis — цихліда-геофагус родини Cichlidae. За даними Seriously Fish, сягає 120-150 мм стандартної довжини й належить до видової групи S. jurupari. Wikipedia зазначає, що рід живиться, просіюючи ротом пісок у пошуках безхребетних, рослинного матеріалу та детриту.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Satanoperca
- Наукова назва: Satanoperca mapiritensis
Середовище проживання
Seriously Fish указує S. mapiritensis для нижнього басейну річки Оріноко у Венесуелі (штати Ансоатегі, Монагас і Болівар), з типовим місцезнаходженням у Ріо-Мапіріто на південь від Матуріна (Монагас). Вид населяє головні русла річок, дрібніші притоки та заплавні озера над піщаним або мулистим ґрунтом із листяним опадом та затопленими гілками.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 350 л
- Температура: 25-29 °C (77-84 °F)
- pH: 5,0-6,8
- GH: 1-6 °dGH
- Розмір групи: 5 і більше особин
- Тривалість життя: 8-12 років
Живлення
Seriously Fish описує S. mapiritensis як бентофага-піскосія, що просіює ґрунт у пошуках дрібних безхребетних. Раціон має включати дрібнофракційні готові корми, а також дрібні живі або заморожені мотиль, трубочник, Artemia й личинки комарів, поряд із рослинним кормом, що подаються трьома-чотирма невеликими порціями на день.
Сумісність
Seriously Fish описує вид як напрочуд мирного поза нерестом і зграйного, що утворює пухкі скупчення; рекомендуються групи з п'яти-восьми особин. KB-запис указує як сумісних северумів, фестивумів, дискусів та анциструсів, тоді як агресивних цихлід і дуже дрібних тетр краще уникати.
Розмноження
За даними Seriously Fish, розмноження цього виду не підтверджене, хоча представники групи S. jurupari є інкубаторами в роті.
Розведення Satanoperca mapiritensis
Огляд
Satanoperca mapiritensis — геофагус із басейну нижнього Río Orinoco у Венесуелі, включно з рíos Caura та Caroní. Його акваріумне розмноження не підтверджене: повідомлення, приписувані виду, імовірно, стосуються популяцій верхнього Оріноко, що не відповідають S. mapiritensis, а генетичні дослідження вказують на можливу близьку спорідненість із S. jurupari та S. rhynchitis. Тому видоспецифічної інформації про розмноження мало.
Підготовка
Як і в інших Satanoperca, основою підготовки є різноманітний всеїдний раціон і чистий, зрілий акваріум. Перед спробою нересту слід забезпечити стабільний хімічний склад води та добру фільтрацію.
Нерестовий акваріум
- Вода утримання 22-28 °C, pH 5,5-7,5 та жорсткість близько 36-215 ppm зі зміщенням до м’якшого краю для нересту.
- Велика площа дна; для дорослих рекомендується основа акваріума не менше 180 x 60 см.
- Шар дрібного піску, придатний для геофагуса, що просіює пісок.
- Група підрощуваної молоді, щоб пари формувалися природно, з огляду на складність визначення статі.
Нерестова поведінка та тригер
У межах роду Satanoperca представники групи S. jurupari є інкубаторами в роті, тоді як інші групи — субстратні нерестовики; джерело не присвоює S. mapiritensis підтвердженого способу. Запис відносить вид до інкубаторів у роті, що правдоподібно з огляду на ймовірне положення поруч із інкубуючою в роті групою S. jurupari, однак задокументований акваріумний нерест саме для S. mapiritensis цього не підтверджує.
Типові труднощі
Основні труднощі — таксономічна плутанина навколо ідентичності виду, відсутність підтверджених повідомлень про розведення в акваріумі та складне визначення статі, про яке джерело повідомляє як про неописане. Підтримання стабільної м’якої води у великому акваріумі — передумова для будь-якої спроби.