Сатаноперка журупарі (Satanoperca jurupari): догляд та утримання
Satanoperca jurupari — мирний геофагус-піскосій із басейну Амазонки, що сягає близько 15-18 см стандартної довжини.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Satanoperca jurupari — цихліда-геофагус родини Cichlidae. За даними Seriously Fish, сягає 150-185 мм стандартної довжини й є одним із найпоширеніших в утриманні представників роду. Wikipedia зазначає, що Satanoperca — піскосії, що набирають ротом ґрунт для вилучення їжі.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Satanoperca
- Наукова назва: Satanoperca jurupari
Середовище проживання
Seriously Fish указує S. jurupari для басейну Амазонки в Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі та Колумбії, з типовим місцезнаходженням у гирлі Ріо-Негро. Вид населяє головні русла річок, притоки та заплавні озера над піщаним або мулистим ґрунтом із листяним опадом та затопленими гілками. Seriously Fish зазначає, що S. jurupari становить видовий комплекс, і кілька популяцій, можливо, утворюють окремі таксони.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 350 л
- Температура: 25-30 °C (77-86 °F)
- pH: 5,0-7,0
- GH: 2-8 °dGH
- Розмір групи: 5 і більше особин
- Тривалість життя: 8-12 років
Живлення
Seriously Fish описує S. jurupari як бентофага-піскосія, що споживає дрібних безхребетних — кладоцер, остракод і личинок хірономід, поряд із рослинним матеріалом та детритом. В акваріумі приймає дрібнофракційні готові корми та дрібні заморожені корми — мотиль, трубочник та Artemia, що подаються трьома-чотирма порціями на день.
Сумісність
Seriously Fish описує вид як мирний поза нерестом, зграйний і такий, що утворює ієрархію домінування; рекомендуються групи з п'яти-восьми особин. KB-запис указує як сумісних северумів, фестивумів, дискусів, скалярій та анциструсів, тоді як агресивних цихлід і дуже дрібних тетр краще уникати.
Розмноження
За даними Seriously Fish, S. jurupari є овофільним материнським інкубатором у роті. Пари утворюють території навколо корчів, і самка збирає запліднену ікру в рот. Мальки після переходу до вільного плавання приймають порошкоподібні корми та науплії Artemia.
Розведення Satanoperca jurupari
Огляд
Satanoperca jurupari — мирний геофагус-демон із басейну Амазонки, що постійно просіює пісок. За даними Seriously Fish, це овофільний материнський ротовий інкубатор, що розводився в акваріумах: самка одразу забирає запліднену ікру невеликими порціями й зрештою носить кілька сотень. Запис виду вказує його як двобатьківського інкубатора, але джерело описує переважно материнську стратегію з інкубацією самкою, за якої самець зазвичай виганяється після нересту; цей посібник дотримується джерела.
Визначення статі
Точне визначення статі дуже ускладнене. Дорослі самки зазвичай трохи менші за самців і стають повнотілішими з ікрою, але найнадійніший шлях — виростити групу й дати парам сформуватися. Статева зрілість настає не раніше року, часто через два й більше.
Підготовка
Особливого стимулу середовища немає. Вимоги — добрий раціон і суворий режим обслуговування з відносно великими щотижневими підмінами води.
Нерестовий акваріум
- М'який пісок із корчами та пласкими поверхнями; великий акваріум із дном близько 210 × 60 см
- Температура: 20-28 °C (діапазон Seriously Fish)
- pH: 5.5-7.5 (Seriously Fish)
- Жорсткість: 36-215 ppm (Seriously Fish)
- Відносно великі щотижневі підміни води
Поведінка та стимул нересту
Самець ініціює залицяння, і сформовані особини встановлюють територію навколо об'єктів на кшталт корчів. За самками з ікрою залицяються, і при утворенні пари вони можуть кілька днів спільно захищати територію перед нерестом. Після нересту самку зазвичай виганяють, хоча деякі самці виявляють подовжене піклування. Особливий стимул не потрібен.
Догляд за ікрою та мальками
Самка забирає запліднену ікру невеликими порціями, поки не понесе кілька сотень. Після переходу мальків до вільного плавання вони охоче беруть якісні порошкові сухі корми, наупліусів артемії та мікрочерв'яка. У спільному акваріумі інкубуючу самку слід відсаджувати, оскільки мальки стають вразливими до хижацтва.
Типові труднощі
Визначення статі ненадійне, а дозрівання повільне, тому для отримання нерестової пари потрібна група. Виду потрібна дуже велика площа дна та м'яка чиста вода; тиск хижацтва у спільному акваріумі робить доцільною ізоляцію інкубуючої самки для вирощування мальків.