Розмноження котушки (рамсхорн): посібник

Planorbarius corneus — гермафродитний прісноводний молюск, що відкладає драглисті кладки на рослини й скло; одна особина може заснувати популяцію.

Огляд

Велика котушка, Planorbarius corneus, — плоскозавитий прісноводний молюск родини Planorbidae, що мешкає у ставках, річках і каналах. Мушля зазвичай близько 35 мм у діаметрі. Як легеневий молюск він може дихати повітрям біля поверхні, а його кров містить гемоглобін, що дозволяє переносити воду з низьким умістом кисню; у харчуванні всеїдний. У неволі живе приблизно до 6 років.

Гермафродитне розмноження

Котушки — гермафродити, тому визначення статі не потрібне: у кожної особини є і чоловічі, і жіночі органи. Можливе самозапліднення, тобто одна випущена особина здатна сама заснувати стійку популяцію.

Яйця та потомство

Молюск відкладає драглисті кладки на водні рослини, такі як Elodea та Ceratophyllum, а також на скло акваріума. Кладки циліндричні або овальні, у середньому близько 12 на 8 мм. Кожна кладка містить приблизно 12-49 світло-жовтих яєць, за одними даними — до 60. Яйця починають вилуплюватися приблизно через 31-65 днів після відкладання. Вид має річний цикл розмноження.

Типові труднощі

Оскільки молюски гермафродитні та самозаплідні, колонія може вирости з однієї особини, тому звичайне завдання — контроль чисельності. Варто враховувати, що в деяких лабораторних умовах вилуплюється лише близько 5 % самозаплідненої молоді, тож вихід залежить від умов і доступності корму.