Переливчастий кардинал (Pristiapogon kallopterus): догляд та утримання
Pristiapogon kallopterus — широко поширений індо-тихоокеанський кардинал лагунних і зовнішніх рифів, що живиться вночі дрібними ракоподібними.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Pristiapogon kallopterus — морський кардинал родини Apogonidae, описаний Блеекером у 1856 році і раніше віднесений до роду Apogon. FishBase повідомляє про максимальну довжину близько 15,5 см; це бентопелагічний, пов'язаний із рифом вид.
Таксономія
- Родина: Apogonidae
- Рід: Pristiapogon
- Наукова назва: Pristiapogon kallopterus
- Поширений синонім: Apogon kallopterus
Ареал
За даними FishBase, вид поширений в Індо-Тихоокеанському регіоні від Червоного моря на південь до затоки Алгоа (ПАР), на схід до островів Лайн, Маркізьких та Піткерн, на північ до південної Японії та Гавайських островів. Населяє лагунні ділянкові рифи з чистою водою та зовнішні рифи від нижньої зони прибою до глибини близько 45 м, з реєстраціями до 158 м.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 200 л
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8,1-8,4
- GH: 8-12 °dGH
- Розмір групи: щонайменше 3 особини
- Тривалість життя: 3-8 років
Живлення
FishBase повідомляє, що вид живиться вночі дрібними донними та вільноплавними ракоподібними з трофічним рівнем близько 3,5. В акваріумі приймає м'ясні морські корми.
Сумісність
FishBase зазначає, що дорослі особини часто ведуть поодинокий спосіб життя. Це мирний вид середньої товщі води, що підходить для спокійних морських угруповань із рибами-клоунами, хірурговими, губанами та бичками, і його не слід утримувати з великими хижаками.
Розмноження
FishBase описує вид як такий, що інкубує ікру в роті, з утворенням виразних пар під час залицяння та нересту; самець інкубує ікру в роті.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (оцінка 2021 року), за даними FishBase.
Pristiapogon kallopterus: посібник з розведення
Огляд
Pristiapogon kallopterus — широко поширений індо-тихоокеанський кардинал завдовжки близько 15,5 см, що трапляється від Червоного моря до Південної Африки й на схід до Гаваїв на глибині приблизно від 3 до 158 м (FishBase). Бентопелагічний і переважно одиночний, живе на плямистих рифах прозорих лагун та зовнішніх рифах, виявляючи зелено-синю переливчастість при світлі вночі.
Визначення статі
Зовнішнє визначення статі для цього виду не задокументоване, а дорослі особини зазвичай одиночні, а не парні (FishBase). Для розведення треба звести двох сумісних особин; самця впізнають за більшою головою та щелепою, коли він починає інкубувати ікру, як і в інших кардиналів.
Підготовка
Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та часте годування дрібним тваринним кормом. Вид живиться вночі дрібними донними та вільноплавними ракоподібними (FishBase), тож збагачений мізис, дрібні морські ракоподібні та дрібно нарізані морепродукти ввечері відповідають його природному раціону й нарощують нерестову кондицію.
Нерестовий біотоп
Оскільки дорослі одиночні, нерестовий біотоп потребує достатньо каміння, виступів і щілин, щоб дві риби тримали окремі прихистки й сходилися для залицяння без постійних конфліктів. Приглушене світло та спокійна або помірна течія підходять цьому нічному виду, а окремий акваріум спрощує стеження за виношуючим самцем.
Нерестова поведінка та тригер
Вид належить до ротових інкубаторів із вираженим утворенням пар під час залицяння та нересту (FishBase). Самиця передає ікряну масу самцеві, який запліднює та орально інкубує її; видоспецифічний розмір кладки й точні тригери в цитованому джерелі не наведені й тому опущені, а не домислені.
Догляд за ікрою та мальками
Самець носить ікряну масу в роті й не живиться під час інкубації — батьківська ротова схема родини. Випущені личинки дрібні й пелагічні, їм потрібна окрема ємність із дуже дрібним стартовим кормом; видового протоколу вирощування личинок у цитованому джерелі немає.
Типові труднощі
Одиночність дорослих робить першим завданням підбір сумісної пари, що потребує простору й обережного знайомства. Потім обмежувальним чинником стають дрібні пелагічні личинки й вузьке вікно стартового годування, а голодуючого виношуючого самця треба тримати в спокої.