Сідловий багатопер (Polypterus endlicheri): догляд
Polypterus endlicheri — масивний африканський багатопер із широкою пащею й темними «сідлами»; нічний рибоїдний хижак, що сягає великих розмірів.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Polypterus endlicheri, сідловий багатопер, описаний Геккелем 1847 року й належить до видів багатоперів. Широко поширений у Центральній і Західній Африці: трапляється в річках, озерах, болотах і навіть солонуватих системах приблизно в десятку країн, зокрема в Нігерії, Камеруні, Чаді й Судані.
Таксономія
- Родина: Polypteridae
- Рід: Polypterus
- Наукова назва: Polypterus endlicheri
- Описаний: Heckel, 1847
- Англійська назва: Saddled Bichir
Ареал
За даними Wikipedia, вид населяє повільні води з густою рослинністю, віддає перевагу глибшим ділянкам, ніж деякі родичі, і переносить дефіцит кисню. На пісочно-жовтому тілі — від чотирьох до шести чорних смуг, що йдуть вертикально до черева й утворюють «сідло», і 11-14 спинних плавничків.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об’єм акваріума: 800 л
- Максимальний розмір: 60-75 см; зареєстрована маса до приблизно 3,3 кг
- Температура: 24-28 °C (75-82 °F)
- pH: 6.5-7.8
- GH: 5-20 °dGH
- Тривалість життя: 15-25 років
- Важка, надійно закріплена кришка обов’язкова — багатопери стрибають
Живлення
За даними Wikipedia, Polypterus endlicheri рибоїдний: живиться рибою на кшталт тиляпії й сомів, при нагоді бере ракоподібних і молюсків. Нічний мисливець, що вистежує здобич за запахом.
Сумісність
Вид помірно агресивний, придонний. Підходить до міцних сусідів на кшталт великих сомів, але дрібна риба ризикує бути з’їденою.
Розмноження
Розведення оцінюється як складне і в домашніх акваріумах трапляється рідко.
Охоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (оцінка 2019).
Розведення сідлового багатопера (Polypterus endlicheri)
Огляд
Сідловий багатопер (Polypterus endlicheri) - великий африканський поліптерид завдовжки близько 61-76 см, причому самки більші за самців. Це хижак центральної та західної Африки, зафіксований у басейнах Білого Нілу, Нігеру та озера Чад (FishBase; Wikipedia). Поліптериди рідко розводяться в неволі: перший задокументований успіх у родині - Polypterus senegalus у Арну 1964 року, а отримання молоді P. endlicheri відоме з 1995 року (Wikipedia). Домашнє розмноження нереалістичне.
Визначення статі
У межах роду найнадійніша зовнішня ознака статі - анальний плавець, який у зрілих самців ширший і товщий, бо утворює чашу для запліднення. У P. endlicheri самки також більші за самців (Wikipedia).
Підготовка
Нерест P. endlicheri відбувається в сезон дощів у відповідь на зміни температури та хімії води (Wikipedia). Тому підготовка ґрунтується на рясному годуванні дорослих м'ясними кормами з подальшою імітацією сезонної зміни. Через великий розмір це здійсненно лише в дуже великих системах.
Нерестова поведінка та тригер
Готовий самець демонструє поведінку, складаючи збільшений анальний плавець чашею, потім слідує за самкою та підштовхує її. За видовими описами, коли самка готова, самець підводить складений анальний плавець під її генітальну папілу, уловлюючи й запліднюючи ікру, що виходить (Wikipedia). За родом нерест запускають імітацією дощів - великі підміни прохолоднішою м'якою водою зі зниженням електропровідності та подальшим підняттям температури.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра злегка клейка й прилипає до рослинності. У P. endlicheri вона вилуплюється приблизно через три дні в личинок близько 5 мм (Wikipedia). Личинки поліптерид мають гіллясті зовнішні зябра, схожі на зябра личинок тритонів і саламандр, які зникають із ростом (родовий нарис, Wikipedia). Багатопери зазвичай не дбають про потомство, тож ікру та мальків треба оберігати від дорослих.
Типові труднощі
Головна перешкода - розмір виду та дуже великі об'єми, потрібні для утримання плідників і запуску сезонного паводкового циклу. Надійне утворення пар, поїдання ікри й мальків батьками та рідкість будь-яких задокументованих домашніх успіхів роблять це просунутим, переважно комерційним завданням.