Парахроміс мотагенсіс (Parachromis motaguensis): догляд та утримання
Parachromis motaguensis — велика хижа цихліда з басейну Мотагуа в Гватемалі та Гондурасі, завдовжки близько 30 см.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Parachromis motaguensis — велика цихліда, що мешкає в Центральній Америці. За даними FishBase, її ареал охоплює атлантичний схил Гватемали та Гондурасу в басейні річки Мотагуа, а також тихоокеанський схил від річки Наранхо в Гватемалі до річки Чолутека в Гондурасі. Це масивний, щільно складений хижак, відомий в акваріумістиці як червоний тигровий цихлід.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Parachromis
- Наукова назва: Parachromis motaguensis
Середовище існування
Вид трапляється у прісних і солонуватих водах і належить до бентопелагічних. FishBase відзначає його як в атлантичних, так і в тихоокеанських басейнах Гватемали та Гондурасу, де він населяє річки Мотагуа й сусідніх систем. Клімат ареалу тропічний.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний обʼєм: 500 л
- Температура: 25-29 °C (77-84 °F)
- pH: 7.0-8.0
- GH: 8-18 °dGH
- Максимальний розмір: близько 30 см TL
- Тривалість життя: 10-15 років
Живлення
Parachromis motaguensis — хижак. У природі живиться рибою, а також водними та наземними комахами (FishBase). В акваріумі приймає різноманітні мʼясні корми: мотиль, дощовий черв, мізис, нарізані морепродукти; заморожені корми кращі за живу рибу-корм для зниження ризику захворювань.
Сумісність
Це агресивний і дуже територіальний вид середнього шару води. Утримувати його краще з такими ж великими й міцними центральноамериканськими цихлідами або великими плекостомусами, і не можна поєднувати з дрібною рибою, яку він сприйме як здобич.
Розмноження
Вид нереститься на субстрат із двосторонньою турботою про потомство. Самка відкладає приблизно 1000-2000 ікринок, які проклюються за 5-7 днів; обидва батьки охороняють ікру та мальків.
Охоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2019 року. Вид також розводять у промислових масштабах у межах ареалу.
Parachromis motaguensis: посібник з розведення
Огляд
Parachromis motaguensis — агресивний центральноамериканський хижак із басейну річки Мотагуа на атлантичному схилі Гватемали та Гондурасу, а також з тихоокеанського схилу від Гватемали до Гондурасу (FishBase); відзначений і в Сальвадорі (Wikipedia). Сягає близько 30 см завдовжки, це яйцекладний двобатьківський субстратофіл, що переносить молодь у заздалегідь викопані ямки.
Визначення статі
Самки дрібніші за самців, але їхній червоний пігмент виражений сильніше, особливо на зябрових кришках, із насиченішими червоними та помаранчевими відтінками, ніж у самців (Wikipedia). Спинний і черевні плавці самця значно видовженіші. Яскраві червоні цятки тягнуться вздовж боків до основи хвостового плавця.
Нерестовий акваріум
Цьому хижаку підходить просторий акваріум із піском і пласкими поверхнями. FishBase дає діапазон температури 25-30 °C, pH 7,0-8,0 і жорсткість 9-20 dH; Wikipedia зазначає нерест приблизно за 27 °C з бажаним pH 7,0-8,0. Статева зрілість настає приблизно за 11 см (FishBase).
Нерестова поведінка та тригер
Пара нереститься на очищеній поверхні та переносить потомство у заздалегідь викопані ямки, ретельно охороняючи його (Wikipedia). Високий ступінь батьківського догляду виявляється і до ікри, і до мальків. Як і в роді, сумісну пару краще отримати, виростивши кілька мальків разом.
Догляд за ікрою та мальками
Самка відкладає приблизно 1000-2000 помаранчевих ікринок, які люто охороняються обома батьками (Wikipedia). Ікра вилуплюється приблизно через 5-7 днів, мальки починають плавати приблизно через 7 днів. Як і в споріднених видів, батьки можуть поїдати мальків, коли самка готується до нового нересту, тому підрослих мальків слід відсаджувати.
Типові труднощі
Агресивність виду робить утворення пари ризикованим, а дуже турботливі батьки стають особливо ворожими під час нересту, тому доступ для обслуговування треба контролювати. Своєчасне відділення підрослих мальків перед наступним нерестом запобігає канібалізму.