Розмноження блакитного флешера (Paracheilinus cyaneus)

Paracheilinus cyaneus — індонезійський флешер, самці якого спалахують майже флуоресцентним електрик-синім у присмерку. Як протогінічний нерестовик у відкритій воді, любителями не розводиться; гайд пояснює біологію спалахів.

Огляд

Paracheilinus cyaneus (Kuiter & Allen, 1999) — флешер родини Labridae із західної частини центральної Пацифіки біля Індонезії, що мешкає на захищених рифах зі змішаними низькими коралами та водоросте-уламковим ґрунтом на глибинах близько 6–20 м (FishBase). Сягає близько 7 см загальної довжини й трапляється невеликими різностатевими групами, в яких самки значно переважають самців числом. Яйцекладний, нереститься у відкриту воду, а не охороняє ікру.

Визначення статі

Як усі флешери, вид — протогінічний послідовний гермафродит: кожна риба починає самкою, а домінуюча самка групи згодом перетворюється на функціонального самця (Reef Builders). FishBase зазначає різностатеві групи, в яких самки значно переважають самців числом. Термінальні самці більші та значно яскравіші, особливо під час показу, тож надійне визначення статі спирається на активного самця в гаремі.

Кондиціонування

Флешери — планктоноїди, тож нерестова кондиція залежить від частих невеликих годівель м'ясистими морськими кормами, що живлять енерговитратний щоденний показ спалахів. Протокол кондиціонування в неволі не вироблений, оскільки риба не розводиться в акваріумах; на практиці добре годовані самці в стабільній зрілій системі спалахують і нерестяться найнадійніше.

Нерестова система

Природне розмноження відбувається в гаремах з одного самця та кількох самок над захищеним рифом і уламками, що дають самцю простір для показу. Домашніх систем, що дають мальків, не задокументовано, бо ікра викидається в товщу води й зазвичай губиться у фільтрації або поїдається до збору.

Нерестова поведінка та тригер

До присмерку самець влаштовує родовий показ спалахів, посилюючи забарвлення до майже флуоресцентних металево-синіх відтінків, смикаючи й розправляючи всі плавці й плаваючи різкими ривками, упадаючи за групою самок та відганяючи суперників, причому посилене забарвлення тримається лише кілька секунд за хвилю (Reef Builders). Потім настає нерест як швидкий парний підйом у відкриту воду, і флешери відомі як неакуратні нерестовики, здатні випускати гамети поряд із самками інших видів.

Догляд за ікрою та мальками

Ікра плавуча та пелагічна, без батьківської турботи, і виводить крихітних планктонних личинок, що живляться найдрібнішим зоопланктоном. Вирощування таких личинок потребує щільних культур живого корму та керованих личинкових ємностей, тож мальки флешерів по суті не вирощуються любителями і лише епізодично отримуються в науковій роботі.

Типові труднощі

Перешкоди біологічні: найдрібніша пелагічна ікра, що губиться у фільтрації або поїдається, личинки на старті, яким потрібен корм дрібніший за звичайних коловерток, потреба стабільного гарему на чолі із самцем, і неакуратний міжвидовий нерест, типовий для роду. Тому вид лишається рибою дикого вилову, а реалістична акваріумна ціль — здоровий демонстраційний гарем, а не розмноження.