Нотобранх Гюнтера (Nothobranchius guentheri): посібник із розведення

Розведення класичного занзибарського однорічного кілі Nothobranchius guentheri: нерест у торф, суха інкубація 8-12 тижнів і викльов за тригером CO2.

Огляд

Nothobranchius guentheri — однорічний кілі, ендемік Занзібару, де мешкає в пересихаючих річках і сезонних прісноводних болотах, що щороку висихають. Утримується в акваріумістиці понад століття. У природі живиться личинками комарів та іншим планктоном, а його ікра зберігається в субстраті після загибелі дорослих при випаровуванні калюж.

Визначення статі

Самці мерехтять блакитною лускою з цегляно-червоними непарними плавцями, тоді як самиці дрібніші й однотонно сіро-бурі. Сильний диморфізм спрощує добір пар; тримають одного самця з кількома самицями.

Підготовка

Як хижака його кондиціонують дрібними живими та замороженими кормами, зокрема личинками комара, дафнією і мотилем. Рясна годівля підтримує щоденний нерест самиць над торфом.

Нерестовий акваріум

Забезпечте невеликий видовий акваріум із контейнером м'якого торфу для нересту. Звичка нереститися в торф означає, що пари багаторазово вдавлюються в субстрат, закопуючи ікру. М'яка фільтрація та слабке світло зберігають групу спокійною та продуктивною.

Нерестова поведінка та тригер

Пари або невеликі групи нерестяться, багаторазово вдавлюючись у субстрат і випускаючи із заплідненням по одній ікринці за раз. Після нересту торф збирають і обережно віджимають до вологої консистенції перед зберіганням.

Діапауза ікри та виклев

Спеціально адаптовані білки хоріона утримують вологу в оболонці ікри, дозволяючи їй пережити сухий сезон. Суха інкубація триває від 8 до 12 тижнів, причому більшість викльовується приблизно через 9 тижнів. При поверненні води мальки відчувають зміну тиску при зануренні та зростання розчиненого вуглекислого газу, що запускає виділення ферменту хоріонази, який розм'якшує оболонку для викльову. Залийте вологий торф м'якою прохолодною водою, щоб вивести партію.

Типові труднощі

Якщо період інкубації чи вологість не витримані, ікра може не зреагувати на перше змочування; повторне сушіння торфу й нове змочування часто її рятують. Слабкі мальки, нездатні відірватися від дна — так звані «повзуни» — вказують на надто швидкий або неправильно розрахований викльов.