Розведення Жовтої Голдбек: посібник
Розведення Жовтої Голдбек Neocaridina davidi: стать, підготовка, самиці з 20-30 яйцями та добір за золотистою спинною смугою.
Огляд
Жовта Голдбек — жовтий морф Neocaridina davidi, що вирізняється золотисто-жовтою смугою по спині від голови до хвоста. Біологія розмноження збігається з усіма неокаридинами: легке розведення за статевозрілої пари та стабільної води, зовнішнє виношування ікри самицею та прямий розвиток молоді без личинкової стадії.
Визначення статі
Самиці більші, яскравіше забарвлені, з широким зігнутим хвостом для утримання ікри; самці дрібніші й блідіші. Сідло ікри, що дозріває за головою, може частково маскуватися спинною смугою, але лишається видимим до переходу ікри на плеоподи.
Підготовка
Тримайте параметри у видовому діапазоні: температура близько 22-26 °C та pH приблизно 6,5-8 за стабільної жорсткості. Як детритофаги креветки поїдають біоплівку, водорості й детрит і з'їдають свої линочні шкірки, тож зрілий рослинний акваріум покриває більшу частину потреб за легкої підгодівлі.
Нерестовий акваріум
Видовий акваріум із м'якою фільтрацією та мохом найкраще підтримує колонію. І жовте тіло, і спинна смуга — рецесивні ознаки, отримані добором. Схрещування різних морфів Neocaridina davidi повертає молодь до коричневого дикого типу, тому лінію Голдбек тримають окремо від інших колірних морфів заради збереження візерунка.
Нерест і самиці з ікрою
Парування йде за линянням, із сигналом феромонами та зовнішнім заплідненням під час переходу ікри на плеоподи. Самиця з ікрою несе приблизно 20-30 яєць і обмахує їх під хвостом близько двох-трьох тижнів до вилуплення. Рівні параметри обмежують ризик скидання кладки.
Догляд за молоддю
Молодь вилуплюється близько 1 мм мініатюрними дорослими і одразу поїдає біоплівку. Дозріває приблизно за два-три місяці й живе один-два роки. Утримання вигляду Голдбек вимагає добору молоді із сильним жовтим і чистою спинною смугою, видаляючи простіших або слабко забарвлених особин.
Типові труднощі
Спинна смуга мінлива, тому частина молоді показує її слабко й відбраковується з лінії. Головні ризики — змішування з іншими морфами, що обвалює колір до дикого типу, та нестабільна вода чи мідь, що стресують самиць з ікрою й шкодять ікрі.