Блакитношипий єдиноріг (Naso unicornis): посібник з розмноження

Naso unicornis нереститься парами у відкритій рифовій воді й дає пелагічних личинок. Величезний розмір дорослих і довга планктонна стадія роблять його розведення в домашніх акваріумах неможливим.

Огляд

Блакитношипий єдиноріг, Naso unicornis, широко поширений в Індо-Тихоокеанському регіоні від Червоного моря та Східної Африки до Гаваїв, Маркізьких островів і Туамоту, на північ до південної Японії та на південь до островів Лорд-Хау й Рапа. FishBase вказує максимальну довжину по розвилці хвоста 70 см і надзвичайно широкий діапазон глибин 0–180 м. Зрілі риби розвивають лобний ріг, що вперше з'являється як горбок за довжини близько 12 см.

Це потужний плавець відкритої води, що живиться листовими макроводоростями й сягає дуже великого розміру. Розмноження в неволі не задокументоване.

Визначення статі

За даними FishBase, у самців, мабуть, довший ріг, більші кілі хвостового стебла й довші хвостові нитки, ніж у самок того ж розміру. Ці вторинні статеві відмінності розвиваються зі зрілістю, але перекриваються достатньо, щоб надійне визначення статі особин було ускладнене поза великими дорослими.

Нерестова поведінка та тригер

FishBase повідомляє, що N. unicornis нереститься парами й що нерест парою спостерігали на рифі. Це відповідає картині хірургових із короткими пелагічними підйомами: пара піднімається над дном, випускаючи ікру та сперму у відкриту воду, зазвичай біля краю рифа й часто близько місячних фаз, коли течії розсіюють гамети.

Запліднення зовнішнє, гнізда й батьківської турботи немає. Плаваюча ікра виноситься рифовими течіями одразу після викиду.

Догляд за ікрою та мальками

Ікра пелагічна, вилуплюється в прозорих личинок-акронурусів, пристосованих до дрейфу у відкритому океані. Як і в інших хірургових, ця планктонна стадія може перевищувати 39 днів до осідання й метаморфозу личинки в молодь.

Таку довгу океанічну личинкову фазу на природному планктоні неможливо відтворити в замкненій системі, тому домашнє вирощування нездійсненне. Личинкова аквакультура хірургових лишається завданням дослідницьких центрів.

Типові труднощі

• Дорослі сягають до 70 см і потребують величезного об'єму для плавання, тому утримання пари непрактичне.
• Нерест парою відбувається у відкритій воді, ікри чи гнізда для збору або охорони немає.
• Пелагічним личинкам-акронурусам потрібні океанічний планктон і тижні дрейфу, які акваріум забезпечити не може.