Персиковий антіас (Mirolabrichthys dispar): догляд та утримання
Mirolabrichthys dispar, персиковий антіас, мешкає на мілководних зовнішніх схилах рифа з помірною течією в Тихому океані.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Mirolabrichthys dispar (Herre, 1955), персиковий антіас, — невелика рифова риба. FishBase зазначає максимальну повну довжину 9,5 см та бажаний діапазон температур 22-28 °C. У FishBase вид віднесено до роду Nemanthias, а в WoRMS — як Pseudanthias dispar.
Таксономія
- Родина: Serranidae (Anthiadidae за FishBase)
- Рід: Mirolabrichthys
- Наукова назва: Mirolabrichthys dispar (Herre, 1955)
- Комбінації: Nemanthias dispar (FishBase), Pseudanthias dispar (WoRMS)
Ареал
За даними FishBase вид трапляється в Тихому океані від острова Різдва та східної частини Індійського океану до островів Лайн, на північ до островів Яеяма та на південь до Великого Бар'єрного рифа, Фіджі та Самоа. Він населяє верхній край крутих зовнішніх схилів рифа з помірною течією на глибині близько 0-18 м. FishBase зазначає, що в Індійському океані цей вид заміщується Pseudanthias ignitus.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 400 л (близько 106 гал) (за записом KB)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Розмір зграї: щонайменше 5 особин (за записом KB)
- Тривалість життя: 4-10 років (за записом KB)
Живлення
Запис KB відносить вид до хижаків, а FishBase зазначає трофічний рівень близько 3,3. Як планктофагу-антіасу йому корисні часті невеликі годівлі в акваріумі.
Сумісність
Це мирний зграйний вид середніх шарів води. Відповідними сусідами є риби-хірурги, губані, риби-клоуни та риби-ангели роду Genicanthus, тоді як агресивних риб-дівиць та спинорогів слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 11 березня 2015 року. Вид комерційно важливий як для промислу, так і для акваріумної торгівлі.
Mirolabrichthys dispar: посібник з розмноження
Огляд
Mirolabrichthys dispar, персиковий антіас, значиться на FishBase під назвою роду Nemanthias (раніше Pseudanthias dispar), що відображає ревізію 2022 року, де Mirolabrichthys — споріднений таксон. Вид поширений у Тихому океані від острова Різдва до островів Лайн на глибинах близько 0-18 метрів, сягає приблизно 9,5 см і зустрічається у великих різностатевих скупченнях, живлячись у рифових течіях; в Індійському океані його заміщує Pseudanthias ignitus.
Визначення статі
Персиковий антіас протогінічний: риби починають як самиці, а домінантна самиця перетворюється на самця при втраті резидентного самця. Групи — гареми з одного домінантного самця з двома-дванадцятьма самицями та до двох субдомінантних самців. Вид статевадиморфний: самиці помаранчеві з жовтуватим хвостом і рожевою лінією, тоді як самці демонструють яскраво-червоний спинний плавець.
Нерестова поведінка та тригер
Домінантний самець залицяється до самиць гарему акробатичними U-подібними запливами перед парним підйомом у товщу води для викиду гамет. Спостереження в аквакультурі споріднених антіасів відносять нерест до сутінків, при цьому плавуча ікра тримається біля поверхні й збирається вечірнім збирачем ікри, а не з гнізда.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра пелагічна й розвивається в крихітних планктонних личинок, що живляться в планктоні. В описаному вирощуванні споріднених антіасів личинки брали копеподи й осідали в мальків приблизно за місяць після виклеву. Ці умови не можна відтворити в домашньому рифі, де стадію плавучої ікри та личинковий раціон із живого планктону не контролювати.
Типові труднощі
Антіаси розведені в аквакультурі лише для небагатьох видів в інституційних інкубаторіях. Виловлені особини додатково потребують частого годування та експертного карантину й адаптації для виживання, тож домашнє розведення персикового антіаса нереальне.