Mirolabrichthys dispar: посібник з розмноження
Персиковий антіас — протогінічний гаремний планктофаг, що викидає пелагічну ікру над рифом. Планктонні личинки роблять домашнє розведення непрактичним.
Огляд
Mirolabrichthys dispar, персиковий антіас, значиться на FishBase під назвою роду Nemanthias (раніше Pseudanthias dispar), що відображає ревізію 2022 року, де Mirolabrichthys — споріднений таксон. Вид поширений у Тихому океані від острова Різдва до островів Лайн на глибинах близько 0-18 метрів, сягає приблизно 9,5 см і зустрічається у великих різностатевих скупченнях, живлячись у рифових течіях; в Індійському океані його заміщує Pseudanthias ignitus.
Визначення статі
Персиковий антіас протогінічний: риби починають як самиці, а домінантна самиця перетворюється на самця при втраті резидентного самця. Групи — гареми з одного домінантного самця з двома-дванадцятьма самицями та до двох субдомінантних самців. Вид статевадиморфний: самиці помаранчеві з жовтуватим хвостом і рожевою лінією, тоді як самці демонструють яскраво-червоний спинний плавець.
Нерестова поведінка та тригер
Домінантний самець залицяється до самиць гарему акробатичними U-подібними запливами перед парним підйомом у товщу води для викиду гамет. Спостереження в аквакультурі споріднених антіасів відносять нерест до сутінків, при цьому плавуча ікра тримається біля поверхні й збирається вечірнім збирачем ікри, а не з гнізда.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра пелагічна й розвивається в крихітних планктонних личинок, що живляться в планктоні. В описаному вирощуванні споріднених антіасів личинки брали копеподи й осідали в мальків приблизно за місяць після виклеву. Ці умови не можна відтворити в домашньому рифі, де стадію плавучої ікри та личинковий раціон із живого планктону не контролювати.
Типові труднощі
Антіаси розведені в аквакультурі лише для небагатьох видів в інституційних інкубаторіях. Виловлені особини додатково потребують частого годування та експертного карантину й адаптації для виживання, тож домашнє розведення персикового антіаса нереальне.