Біотоп мексиканського сеноту та джерел із живородками

Тверда, лужна, прозора карстова вода сенотів Юкатану та мексиканських джерел, живородки Poecilia і Xiphophorus, що там живуть, і вапняк, рослини, світло й течія для акваріума.

Карстові джерела й сеноти: звідки береться вода

Півострів Юкатан — плоска платформа з пористого вапняку, доломіту та евапоритів. Дощова вода поглинає вуглекислий газ із повітря та ґрунту, утворюючи слабку вугільну кислоту, яка розчиняє карбонат кальцію корінної породи до іонів кальцію та гідрокарбонату; саме цей процес робить карстові ґрунтові води твердими й лужними та вимиває печери під поверхнею. У північній половині півострова поверхневих річок практично немає, і єдиний доступ до прісної води — сеноти, природні провалля, що утворюються при обваленні склепіння розчиненої порожнини, яке оголює водоносний горизонт. На півострові, за оцінками, близько 10 000 сенотів, щонайменше 6000 з них задокументовані, включно з Кільцем сенотів, що повторює похований край ударного кратера Чиксулуб.

Вода сенотів прозора, бо це дощова вода, що повільно профільтрувалася крізь породу і майже не несе завислих часток. Біля узбережжя прісна лінза плаває поверх щільнішої солоної води, що проникає з моря, і відділена від неї галокліном. Wikipedia розрізняє чотири форми: глекоподібні сеноти з вузьким отвором, відкриті водойми з вертикальними стінами, мілкі улоговини-агуади та печерні входи. У них живуть риби, вугри й жаби, а кажани залежать від них як від джерела води в ландшафті без річок. Річні опади — від менш ніж 800 мм на сухому північному заході до близько 2000 мм на півдні, з піком у серпні та вересні.

Хімія води: тверда, лужна, прозора

Рецензоване дослідження чотирьох сенотів Кільця сенотів (Шбатун, Шканче, Канкіріше та Йокдзонот) зафіксувало температуру 25,2–27,7 °C, pH 6,73–7,49, провідність 902–2320 мкСм/см і загальний вміст розчинених речовин 676–1440 мг/л за розчиненого кисню близько 3–5 мг/л і нітрату до 7,52 мг/л на найвідвідуванішому об'єкті. Ці значення набагато вищі за амазонські річки й відображають розчинений вапняк, а на деяких об'єктах — вплив солоної води. У композиції Practical Fishkeeping за мотивами сеноту використовували тверду лужну водопровідну воду за 26 °C, а pH утримували на рівні нейтрального або вище навіть за подачі вуглекислого газу для рослин.

Самі живородки підтверджують закономірність. FishBase наводить для Poecilia velifera pH 8,0, 13–19 dH і 25–28 °C, а для Xiphophorus hellerii — pH 7,0–8,0, 9–19 dH і 22–28 °C. Seriously Fish дає pH 7,0–8,5 і 15–35 dGH для Poecilia velifera, pH 7,0–8,5 і 15–30 dGH для Poecilia sphenops, pH 7,0–8,0 і 10–25 dGH для Xiphophorus hellerii та pH 7,0–8,2 з 10–30 dGH для Xiphophorus maculatus і Xiphophorus variatus.

Живородки мексиканських джерел і сенотів

Poecilia

Poecilia velifera обмежена півостровом Юкатан нижче 20 м над рівнем моря — від Тулума до узбережжя Кампече, включно з островами Мухерес і Косумель. Вона живе в лагунах, естуаріях, солоних маршах і прісноводних сенотах, у стоячій або повільній воді за 25–30 °C, зазвичай на глибині менш ніж 1 м; хоча вид витримує широкий діапазон солоності, у прісній воді він росте швидше й більшим і дозріває раніше. FishBase дає максимум 15 см TL і категорію МСОП Vulnerable (2018; звірте актуальний запис), а Wikipedia пов'язує скорочення з утратою середовища через урбанізацію та будівництво доріг: близько двох із 28 відомих субпопуляцій уже зникли. Більшість риб, що продаються як парусні молінезії, — гібриди з Poecilia latipinna; Seriously Fish зазначає, що чистий вид має 18–19 променів у спинному плавці проти 14. Poecilia sphenops поширена від Мексики на південь до Колумбії та Венесуели, сягає 8 см SL і живиться донними безхребетними й детритом; Wikipedia також згадує в цьому роді печерні та стійкі до сірководню популяції Poecilia mexicana.

Xiphophorus

Рід Xiphophorus налічує 28 визнаних видів, що мешкають у Мексиці та північній Центральній Америці — від південної частини басейну Ріо-Гранде атлантичним схилом до Гватемали, Белізу та північного Гондурасу; дев'ять видів обмежені басейном Пануко і три — Коацакоалькосом. Xiphophorus hellerii, зелений мечоносець, трапляється від Ріо-Наутла у Веракрусі до басейну Усумасінти, від рівня моря до приблизно 1500 м, у швидких кам'янистих струмках, джерелах, канавах, ставках і річках із прозорою чи каламутною водою. Більшість цих водойм мілкіші за 1,5 м і бідні на водну рослинність; дорослі віддають перевагу сильнішій течії, а молодь тримається тихих околиць. Він сягає 14 см SL і має статус Least Concern (2018; звірте актуальний запис). Xiphophorus maculatus живе на атлантичній прибережній рівнині від Веракруса до Белізу в повільних каналах, канавах і теплих джерелах і сягає 5–6 см; МСОП відносить його до категорії Data Deficient. Xiphophorus variatus населяє мілкі, густо зарослі струмки, ставки, болота, канали й канави мексиканського атлантичного схилу. Чотири види Xiphophorus перебувають під загрозою: два Endangered і два Extinct in the Wild.

Дві мексиканські композиції Practical Fishkeeping показують типових сусідів: акваріум-сенот із молінезіями дикого типу з групи Poecilia cf. salvatoris та акваріум за мотивами річки Усумасінта, де Poecilia velifera сусідить із цихлідою Thorichthys meeki з того самого басейну.

Вапняковий хардскейп

Природне оточення — розчинений і обвалений вапняк, тож доречний хардскейп — карбонатна порода. Та сама карстова хімія працює і в акваріумі: карбонатний камінь у контакті з водою, багатою на вуглекислий газ, віддає кальцій і гідрокарбонат, що допомагає утримувати твердість і pH у лужному діапазоні, потрібному цим рибам. Сенотна композиція Practical Fishkeeping поєднувала світлий пісок, плоскі кам'яні плити та попередньо вимочені корчі; річкова композиція йшла за спостереженням, що більшість центральноамериканських річок об'єднують обкатане каміння, корчі й ділянки листяної підстилки. Світлий пісок відповідає прозорій воді сеноту, де світло сягає дна, а обкатане каміння та кілька великих валунів — струмку мечоносців.

Рослини, світло й течія

Practical Fishkeeping зазначає, що в природному біотопі сеноту росте Chara — зелена водорість, що любить кальцій, — а в акваріумі її замінила Riccia fluitans, прив'язана до каменю, за освітлення 8 годин на день. Seriously Fish описує Xiphophorus maculatus і Xiphophorus variatus як види, що цінують засаджений акваріум, тоді як струмки мечоносців бідні на рослинність; вибір залежить від виду. Рослинна їжа входить до раціону: Seriously Fish рекомендує бланшований шпинат або сухий корм на рослинній основі для Poecilia velifera та Poecilia sphenops, а FishBase вказує рослинну їжу поряд із червами, ракоподібними й комахами і для Poecilia velifera, і для Xiphophorus hellerii. Течія — також проєктне рішення: сеноти стоячі, а дорослі Xiphophorus hellerii шукають течію, тому акваріум-сенот слід фільтрувати м'яко, а акваріум-струмок забезпечити сильнішою циркуляцією. Самці всіх цих видів наполегливо переслідують самок, і Seriously Fish радить тримати більше самок, ніж самців.