Кликастий бленній Сміта (Meiacanthus smithi): догляд та утримання
Meiacanthus smithi — кликастий бленній Індо-Західної Пацифіки, що мешкає на прибережних та внутрішніх рифах Шрі-Ланки та Яванського моря.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Meiacanthus smithi Klausewitz, 1962 — гребінчастозубий бленній родини Blenniidae, відомий як кликастий бленній Сміта. За даними FishBase сягає близько 8,5 см у повній довжині та трапляється в Індо-Західній Пацифіці. У виду виражений статевий диморфізм.
Таксономія
- Родина: Blenniidae
- Рід: Meiacanthus
- Наукова назва: Meiacanthus smithi Klausewitz, 1962
Ареал
FishBase зазначає вид в Індо-Західній Пацифіці, включно з північною Шрі-Ланкою та західною частиною Яванського моря, з повідомленнями з південно-східної Індії. Мешкає в прибережних та внутрішніх рифових зонах на глибині близько 1-20 м, де молодь зазвичай тримається поодинці, а дорослі особини зрідка трапляються парами.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Тривалість життя: 3-8 років (за записом KB)
Розмноження
За даними FishBase вид яйцекладний, з придонною клейкою ікрою, що прикріплюється до субстрату ниткоподібною площадкою. Личинки планктонні й трапляються в мілководних прибережних водах.
Сумісність
Це мирна придонна риба. Відповідними сусідами є риби-клоуни, хірурги, кардинали та губані, тоді як великих агресивних хижаків, таких як крилатки та спинороги, слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2009 року. Вид використовується у промислі та акваріумістиці.
Розведення кликастого бленнія Сміта (Meiacanthus smithi)
Огляд
Meiacanthus smithi (родина Blenniidae), диско-бленній або кликастий бленній Сміта, сягає близько 8,5 см загальної довжини й мешкає на прибережних і внутрішніх рифах Індо-Західної Пацифіки; зафіксований біля північної Шрі-Ланки, у західній частині Яванського моря та на південному сході Індії на глибинах 1-20 м. Як й інші Meiacanthus, має отруйні ікла, що використовуються для захисту, і наслідує молодь спарових Scolopsis bilineata.
Визначення статі
FishBase зазначає у виду статевий диморфізм, а нерест відбувається з чітким утворенням пари з одного самця та однієї самиці. Поза нерестом молодь зазвичай тримається поодинці, а дорослі особини зрідка трапляються парами, тож основою будь-якої спроби розведення є усталена пара самець-самиця.
Підготовка до розведення
Зрілій парі потрібна спокійна система рифового типу з великою кількістю каменів, щілин і невеликих закритих порожнин, які можуть стати гніздом, що відповідає описаному для виду захищеному рифовому середовищу. Стабільні тропічні рифові параметри в межах діапазонів пов'язаної картки виду підтримують готовність до нересту.
Нерестова поведінка та тригер
Вид яйцекладний і нереститься чіткими парами. Самиця відкладає ікру всередині обраної порожнини, де її запліднює самець; цей парний, пов'язаний із гніздом тип характерний для розведених у неволі Meiacanthus і пояснює, чому рід став надійним об'єктом аквакультури.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра демерсальна й клейка, прикріплюється до субстрату ниткоподібною клейкою подушечкою або ніжкою, після чого личинки виходять як планктонні форми, що трапляються в мілких прибережних водах. Комерційні виробники, як-от ORA, налагодили лінії розведення кликастих бленніїв Meiacanthus у неволі, що підтверджує: планктонні личинки можна виростити до осідання за спеціалізованих личинкових систем і живих кормів.
Типові труднощі
Головна складність — вирощування дрібних планктонних личинок, яким потрібен відповідний за розміром живий корм і чисті, стабільні умови. Захисні отруйні ікла також вимагають обережного поводження з плідниками під час пересаджень сачком і обслуговування акваріума.