Чорно-лінійний кликастий бленній (Meiacanthus nigrolineatus): догляд та утримання
Meiacanthus nigrolineatus — отруйний кликастий бленній Червоного моря та Аденської затоки, що живиться зоопланктоном над рифом.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Meiacanthus nigrolineatus Smith-Vaniz, 1969 — гребінчастозубий бленній родини Blenniidae, відомий як чорно-лінійний кликастий бленній. За даними FishBase сягає близько 9,5 см у повній довжині та обмежений західною частиною Індійського океану. Це отруйний кликастий бленній, що плаває над рифовим субстратом.
Таксономія
- Родина: Blenniidae
- Рід: Meiacanthus
- Наукова назва: Meiacanthus nigrolineatus Smith-Vaniz, 1969
Ареал
FishBase зазначає вид у західній частині Індійського океану, а саме в Червоному морі та Аденській затоці. Дорослі особини плавають у товщі води над рифом та живляться планктоном, тоді як молодь ховається серед голок морських їжаків для захисту від хижаків.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Тривалість життя: 3-8 років (за записом KB)
Живлення
FishBase повідомляє, що дорослі особини живляться зоопланктоном, взятим із товщі води над рифом. В акваріумі підходять зоопланктонні та дрібні м'ясні морські корми.
Сумісність
Вид мирний і захищений від більшості хижаків отруйним укусом. Відповідними сусідами є риби-клоуни, хірурги, кардинали та губані, тоді як великих агресивних хижаків, таких як крилатки та спинороги, слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2009 року. Вид зрідка потрапляє до морської акваріумістики.
Meiacanthus nigrolineatus: посібник з розведення
Огляд
Meiacanthus nigrolineatus — кликастий бленній західної частини Індійського океану, що виростає приблизно до 9,5 см і описаний Сміт-Ванізом у 1969 році (Wikipedia). Отруйний, а нешкідливий червономорський бленній-імітатор Ecsenius gravieri точно копіює його забарвлення задля захисту (Reef Builders). Зрідка з'являється в акваріумній торгівлі й, як інші кликасті бленнії, виробляється розведенням у неволі.
Визначення статі
Зовнішній статевий диморфізм виражений слабко. Як у роду Meiacanthus, самець бере на себе донну ікру, тому нерестового самця найнадійніше визначати, коли він доглядає й охороняє кладку в обраному укритті, а не за сталими зовнішніми відмінностями.
Підготовка
Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та регулярне годування дрібним тваринним і підготовленим кормом, повторюючи підхід для споріднених кликастих бленніїв, що легко переходять на формульовані корми. Різноманітний, стабільно пропонований раціон утримує пару або малу групу в нерестовій кондиції.
Нерестовий біотоп
Нерестовий біотоп надає трубчасті укриття з одним входом або щілини як місця нересту, за схемою, задокументованою для роду, де самці займають захищувані трубчасті гнізда. Стабільна рифова вода, помірна течія та кілька укриттів дозволяють самцеві зайняти й охороняти гніздо.
Нерестова поведінка та тригер
Бленнії Meiacanthus відкладають донну ікру, прикріплену всередині укриття, де самець охороняє її протягом розвитку. Видоспецифічні розміри кладки й точні тригери для M. nigrolineatus у цитованих джерелах не деталізовані й тому опущені, а повторні кладки загалом підтримують стабільні умови та добра кондиція.
Догляд за ікрою та мальками
Самець доглядає за прикріпленою ікрою до вилуплення, після чого личинки стають пелагічними й вирощуються на живому кормі до відлучення — той самий загальний шлях, що робить споріднені види Meiacanthus комерційно розводжуваними. На личинковій фазі потрібна окрема ємність із культивованим живим кормом.
Типові труднощі
Отруйне ікло потребує обережного поводження, хоча риба миролюбна до сусідів. Як і в інших кликастих бленніїв, вихід визначає личинкова фаза, тому надійне культивування живого корму та стабільна якість води протягом інкубації ікри й пелагічного личинкового періоду — головні вимоги.