Мозамбіцький кликастий бленній (Meiacanthus mossambicus): догляд та утримання
Meiacanthus mossambicus — кликастий бленній західної частини Індійського океану, що трапляється над рифами з легким та помірним покриттям коралами.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Meiacanthus mossambicus Smith, 1959 — гребінчастозубий бленній родини Blenniidae. За даними FishBase сягає близько 10 см у повній довжині та трапляється в західній частині Індійського океану біля берегів Східної Африки. Як і інші Meiacanthus, це кликастий бленній.
Таксономія
- Родина: Blenniidae
- Рід: Meiacanthus
- Наукова назва: Meiacanthus mossambicus Smith, 1959
Ареал
FishBase зазначає вид у західній частині Індійського океану, включно зі Східною Африкою, Коморськими островами та Мадагаскаром. Дорослі особини займають коралові рифи з малим та помірним покриттям коралами та часто тримаються в зонах коралового уламкового ґрунту. Вид надає перевагу тропічним водам близько 26-29 °C.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Тривалість життя: 3-8 років (за записом KB)
Розмноження
За даними FishBase вид яйцекладний та утворює виразні пари. Ікра клейка та прикріплюється до субстрату ниткоподібною площадкою, а личинки планктонні й трапляються в мілководних прибережних водах.
Сумісність
Це мирна придонна риба. Відповідними сусідами є риби-клоуни, хірурги, кардинали та губані, тоді як великих агресивних хижаків, таких як крилатки та спинороги, слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2009 року. Вид використовується у промислі та акваріумістиці.
Meiacanthus mossambicus: посібник з розведення
Огляд
Meiacanthus mossambicus — кликастий бленній коралових рифів західної частини Індійського океану, біля східної Африки, Мадагаскару та Коморських островів, що сягає близько 10 см і описаний Дж. Л. Б. Смітом у 1959 році (Wikipedia). Продається в акваріумній торгівлі й, як представник роду Meiacanthus, слідує профілю родичів з отруйним іклом і розведенням у неволі.
Визначення статі
Зовнішній статевий диморфізм виражений слабко. Як у роду, самець бере на себе донну ікру, тому самець, що доглядає й охороняє кладку в обраному укритті, — найнадійніший показник робочої нерестової одиниці, а не сталі зовнішні відмінності.
Підготовка
Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та регулярне годування дрібним тваринним і підготовленим кормом, слідуючи підходу для споріднених кликастих бленніїв, що легко звикають до формульованих кормів. Різноманітний, стабільно пропонований раціон утримує пару або малу групу в нерестовій кондиції.
Нерестовий біотоп
Нерестовий біотоп надає трубчасті укриття з одним входом або щілини як місця нересту, за задокументованою для роду схемою, де самці займають захищувані трубчасті гнізда. Стабільна рифова вода, помірна течія та кілька укриттів дозволяють самцеві зайняти й охороняти місце гнізда.
Нерестова поведінка та тригер
Бленнії Meiacanthus відкладають донну ікру, прикріплену всередині укриття, де самець охороняє її протягом розвитку. Видоспецифічні розміри кладки й точні тригери для M. mossambicus у цитованих джерелах не деталізовані й тому опущені, а повторні кладки загалом підтримують стабільні умови та добра кондиція.
Догляд за ікрою та мальками
Самець доглядає за прикріпленою ікрою до вилуплення, після чого личинки стають пелагічними й вирощуються на живому кормі до відлучення — загальний шлях, що робить споріднені види Meiacanthus комерційно розводжуваними. На личинковій фазі потрібна окрема ємність із культивованим живим кормом.
Типові труднощі
Отруйне ікло потребує обережного поводження, хоча риба миролюбна до сусідів. Як і в інших кликастих бленніїв, вихід визначає личинкова фаза, тому надійне культивування живого корму та стабільна якість води протягом інкубації ікри й пелагічного личинкового періоду — головні вимоги.