Смугастий отруйнозубий бленній (Meiacanthus grammistes): догляд та утримання
Meiacanthus grammistes — отруйний смугастий кликастий бленній західної Пацифіки, якому наслідує бленній Petroscirtes breviceps.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Meiacanthus grammistes (Valenciennes, 1836) — гребінчастозубий бленній родини Blenniidae, відомий як смугастий отруйнозубий бленній. За даними FishBase сягає близько 11 см у повній довжині та трапляється в західній Пацифіці. Він має відносно великі ікла в нижній щелепі та належить до отруйних видів Meiacanthus.
Таксономія
- Родина: Blenniidae
- Рід: Meiacanthus
- Наукова назва: Meiacanthus grammistes (Valenciennes, 1836)
Ареал
FishBase зазначає вид у західній Пацифіці: від Індокитаю до Папуа — Нової Гвінеї, на північ до островів Рюкю та на південь до північно-західної Австралії та Великого Бар'єрного рифу. Це одиночний мешканець захищених лагунних та зовнішніх рифів на глибині близько 1-20 м.
Отрута та мімікрія
FishBase зазначає у цього виду наявність як ікла, так і отруйної залози. Згідно з дослідженням, описаним у Wikipedia, отрута містить нейропептид, ліпазу та опіоїдний пептид і діє на опіоїдні рецептори, знижуючи кров'яний тиск хижака, що допомагає бленнію втекти. FishBase зазначає, що M. grammistes наслідує інший бленній — Petroscirtes breviceps.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Тривалість життя: 3-8 років (за записом KB)
Сумісність
Вид мирний щодо більшості сусідів та захищений від хижаків отруйним укусом. Відповідними сусідами є риби-клоуни, хірурги, кардинали та губані, тоді як великих агресивних хижаків, таких як крилатки та спинороги, слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2009 року. Вид використовується у промислі та акваріумістиці.
Розведення смугастого отруйнозубого бленнія (Meiacanthus grammistes)
Огляд
Meiacanthus grammistes (родина Blenniidae) — кликастий бленній західної Пацифіки, що сягає близько 11 см загальної довжини; зафіксований від Індокитаю до Папуа-Нової Гвінеї, на північ до островів Рюкю та на південь до північно-західної Австралії на глибинах 1-20 м. Має отруйне ікло й отруйну залозу, а нешкідливий бленній Petroscirtes breviceps наслідує його. Його захисна отрута привернула увагу науковців, бо діє на опіоїдні рецептори.
Визначення статі
FishBase описує вид як яйцекладний із чітким утворенням пари, тож одиницею нересту є стійка пара самець-самиця. Хоча на рифі зазвичай тримається поодинці, дорослі особини інколи трапляються поряд, і сумісна сформована пара — основа будь-якої спроби розведення.
Підготовка до розведення
Забезпечте спокійний акваріум із великою кількістю каменів і невеликими закритими порожнинами для гнізда, що відображає захищені лагунні та приморські рифові біотопи виду. Підтримання стабільних тропічних рифових параметрів із пов'язаної картки виду утримує пару в нерестовому стані.
Нерестова поведінка та тригер
Нерест слідує родовому зразку з чітким утворенням пари: самиця відкладає ікру в захищеній порожнині, яку самець запліднює й охороняє. Це парне, пов'язане з порожниною розмноження пояснює, чому кликасті бленнії Meiacanthus належать до надійніших морських видів аквакультури.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра демерсальна й клейка, прикріплюється до субстрату ниткоподібною клейкою подушечкою або ніжкою, а личинки виходять як планктонні форми, що трапляються в мілких прибережних водах. Комерційні розвідники, як-от ORA, налагодили лінії розведення кликастих бленніїв Meiacanthus, показавши, що ці планктонні личинки можна виростити до осідання за відповідних личинкових систем і каліброваних живих кормів.
Типові труднощі
Вирощування личинок — лімітувальний етап, що потребує найдрібнішого живого корму та стабільної, чистої води під час планктонної фази. Оскільки дорослі отруйні, з плідниками слід поводитися обережно й ніколи не брати їх руками.