Вилоподібний бленній (Meiacanthus atrodorsalis): догляд та утримання
Meiacanthus atrodorsalis — отруйний кликастий бленній західної Пацифіки, що живиться зоопланктоном та дрібними донними безхребетними.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Meiacanthus atrodorsalis (Günther, 1877) — гребінчастозубий бленній родини Blenniidae, відомий як вилоподібний або отруйнозубий бленній. За даними FishBase сягає близько 11 см у повній довжині та трапляється в західній Пацифіці. Це один з отруйних кликастих бленніїв, що використовує збільшені ікла нижньої щелепи для захисту.
Таксономія
- Родина: Blenniidae
- Рід: Meiacanthus
- Наукова назва: Meiacanthus atrodorsalis (Günther, 1877)
Ареал
FishBase зазначає вид у західній Пацифіці: від Балі та Філіппін на схід до Самоа, на північ до островів Рюкю, на південь до південної частини Великого Бар'єрного рифу та Нової Каледонії, включаючи Мікронезію. Мешкає на лагунних та зовнішніх рифах на глибині від 0 до 30 м, трапляється поодинці або парами вздовж схилів та урвищ.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Карбонатна жорсткість (за записом): 8-12 °dGH
- Тривалість життя: 3-8 років (за записом KB)
Живлення
FishBase повідомляє, що вид живиться зоопланктоном, а також дрібними донними безхребетними. В акваріумі різноманітний раціон із зоопланктонних та дрібних м'ясних морських кормів відповідає цій стратегії живлення.
Сумісність
Вид мирний і здебільшого ігнорується хижаками через отруйний укус. Відповідними сусідами є риби-клоуни, хірурги, кардинали та губані, тоді як великих агресивних хижаків, таких як крилатки та спинороги, слід уникати.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern), оцінка 2009 року. Вид використовується у промислі та акваріумістиці.
Meiacanthus atrodorsalis: посібник з розведення
Огляд
Meiacanthus atrodorsalis — кликастий бленній коралових рифів західної частини Тихого океану, що виростає приблизно до 11 см і описаний Гюнтером у 1877 році (Wikipedia). Несе отруйний укус через борозенчасті ікла, що відлякує хижаків, і закріпився в акваріумній торгівлі як один із кликастих бленніїв, широко розводжуваних у неволі.
Визначення статі
Зовнішній статевий диморфізм виражений слабко, і розвідники зазвичай працюють із малими гаремами, а не із заздалегідь дібраними парами. В опублікованому дослідженні використали два гареми по шість риб, а самець повністю бере на себе догляд за ікрою (за зведенням дослідження ScienceDirect), тому охороняючий самець в укритті — практична ознака робочої нерестової одиниці.
Підготовка
Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та регулярне годування дрібним тваринним і підготовленим кормом. Вирощені в неволі вилоподібні бленнії легко переходять на формульовані корми: в одному дослідженні молодь успішно відлучали від живого корму у віці від 16 до 30 днів після вилуплення (за зведенням дослідження ScienceDirect), тож різноманітний раціон підтримує кондицію гарему.
Нерестовий біотоп
Нерестовий біотоп надає трубчасті укриття з одним входом як місця нересту: дорослі віддавали перевагу для відкладання ікри ПВХ-трубці 50 мм з одним входом (за зведенням дослідження ScienceDirect). Стабільна рифова вода, помірна течія та кілька таких трубок на гарем дають самцям захищувані місця гнізда.
Нерестова поведінка та тригер
В опублікованому описі гареми почали нереститися приблизно через три місяці після придбання, після чого кладки знаходили регулярно, а самець повністю брав на себе догляд за ікрою (за зведенням дослідження ScienceDirect). Ікра донна й прикріплена всередині трубки; повторні кладки підтримують стабільні умови та добра кондиція, а не одиничне тригерне явище.
Догляд за ікрою та мальками
Самець доглядає за прикріпленою ікрою в трубці до вилуплення: личинки близько 3,11 мм стандартної довжини вилуплялися приблизно через 181 годину після запліднення за 28 °C, а виживаність личинок становила від приблизно 4,8 до 47 відсотків (за зведенням дослідження ScienceDirect). Пелагічних личинок вирощують на живому кормі до відлучення, що робить вид справді вирощуваним у неволі.
Типові труднощі
Отруйне ікло потребує обережного поводження, хоча риба миролюбна до сусідів. Виживаність личинок мінлива, тому стабільне культивування живого корму та якість води протягом приблизно тижневої фази ікри й пелагічного личинкового періоду — головні чинники виходу.