Мармурова цихлазома (Amatitlania nigrofasciata): догляд та утримання
Мармурова цихлазома — селекційна форма чорносмугастої цихліди Amatitlania nigrofasciata, витривалої та плідної центральноамериканської риби.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Мармурова цихлазома — селекційна кольорова форма чорносмугастої цихліди Amatitlania nigrofasciata, дрібної центральноамериканської риби. Дикі особини мають 8 або 9 чорних вертикальних смуг на синьо-сірому тілі; селекція дала лейцистичні та інші лінії. У самок зазвичай виразніші смуги та рожеве чи помаранчеве забарвлення черевної ділянки.
Систематика
- Родина: Cichlidae
- Рід: Amatitlania
- Наукова назва: Amatitlania nigrofasciata
- Описано: Günther, 1867
Ареал
Чорносмугаста цихліда трапляється на обох схилах Центральної Америки: на тихоокеанському схилі від Сальвадору до Гватемали та на атлантичному схилі від Гондурасу до Гватемали. Вона віддає перевагу проточній воді з кам'янистими укриттями.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л
- Температура: 22-28 °C (72-82 °F)
- pH: 6.8-8.0
- GH: 8-18 °dGH
- Тривалість життя: 8-10 років
Живлення
Чорносмугаста цихліда всеїдна, живиться рослинами, водоростями, дрібною рибою, ракоподібними, комахами та червами. В акваріумі приймає широкий спектр готових та живих чи заморожених кормів.
Сумісність
Чорносмугасті цихліди дуже агресивні та територіальні, особливо під час нересту, демонструючи це укусами, переслідуванням і позами зі збільшенням розміру тіла. Рослини не в безпеці; вид не підходить для дрібних чи миролюбних риб, потрібні міцні сусіди та достатньо місця.
Розмноження
Чорносмугаста цихліда — моногамний вид, що нереститься в печерах, з вираженою батьківською турботою обох. Пари нерестяться в печерах чи розщілинах, обмахують ікру для аерації та збирають мальків на ніч. Вони легко розмножуються в акваріумі за мінімальної підготовки.
Розведення чорносмугої цихлазоми
Огляд
Чорносмуга цихлазома (Amatitlania nigrofasciata), також звана зебровим цихлідом, — субстратний цихлід із Центральної Америки, що розводиться винятково легко. KB-запис оцінює складність розведення як початковий рівень.
Визначення статі
Самці зазвичай більші за самок і з віком розвивають загострені спинний та анальний плавці; у деяких особин з'являється жировий наріст на лобі. У самок характерна темна пляма на спинному плавці, і в нерестовому стані вони яскравіше забарвлені.
Підготовка
Часто пару утворити так само просто, як помістити разом самця й самку. Якщо це не вдається, можна виростити групу мальків, щоб пара сформувалася природно. Готуйте риб на різноманітному кормі та робіть великі щотижневі підміни води до 50% для стимуляції нересту.
Нерестовий акваріум
Забезпечте укриття та сховища, використовуючи глиняні горщики як місця нересту. Вид украй територіальний при нересті, тому в акваріумі має бути простір, куди інші мешканці зможуть відступити.
Поведінка під час нересту та стимул
У готовності обидві риби посилюють забарвлення. Самка обирає й очищає місце нересту, і після залицяння відкладається до 300 ікринок. Головним стимулом слугують великі щотижневі підміни води.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра вилуплюється за 3-4 дні, і личинки опускаються на дно печери. Потім їх переносять у заздалегідь викопану ямку в ґрунті, де вони залишаються до розсмоктування жовткового мішка, починаючи плавати через 4-7 днів. Пара демонструє відмінну батьківську турботу протягом кількох тижнів: самка доглядає за мальками, а самець захищає територію. Стартовий корм мальків — науплії Artemia, потім у міру росту — подрібнені пластівці та гранули для цихлідів.
Типові труднощі
Основна складність — украй територіальна агресія нерестової пари, яка може травмувати або вбити сусідів; вид також плідний, тому потрібен план для потомства.