Мангри в морському акваріумі: рефугіум з червоною мангрою

Вирощування Rhizophora mangle з пропагул: як червона мангра дає раду солі, її потреби у світлі, ґрунті й місці, що відомо про виведення біогенів і правові обмеження збирання.

Червона мангра коротко

Червона мангра (Rhizophora mangle, родина Rhizophoraceae) — солестійке вічнозелене дерево тропічних і субтропічних узбереж Америки, Карибського басейну й тропічної Західної Африки. Її впізнають за дугоподібним додатковим ходульним корінням (ризофорами), яке отримує повітря над перезволоженим, бідним на кисень ґрунтом і дає прихисток молоді риб. У природі такі кореневі зони працюють як рефугіуми, де личинки й молодь ховаються від хижаків і сильної течії. Це повноцінне дерево: зазвичай воно близько 6 м (20 футів) заввишки, а в ідеальних умовах сягає приблизно 24 м (80 футів), а обрізання воно переносить погано.

Пропагули

Червона мангра живородна: насінина проростає, поки плід ще на дереві, і з плоду виростає олівцеподібна пропагула завдовжки приблизно 18–38 см (7–15 дюймів), перш ніж упасти. Пропагула плаває й може лишатися життєздатною до року, доки не потрапить на придатний ґрунт. Її довга циліндрична нижня частина — гіпокотиль — слугує поплавцем і запасає поживні речовини, що дають змогу проростку вкоренитися; після вкорінення вона також запасає воду, яка згладжує різкі перепади солоності, а з появою листків цю роль перебирає товсте листя. Акваріумні рослини зазвичай вирощують саме з таких пропагул.

Як рослина дає раду солі

Мангри дають раду солі двома шляхами: не пропускають її під час поглинання води корінням і в деяких родів виділяють через листя. Червона мангра належить до «виключної» групи: її корені сильно скорковілі й майже непроникні для натрію. Сольові залози на листках характерні для інших мангрів, наприклад Avicennia. Уявлення про те, що червона мангра скидає сіль разом зі старим «жертовним» листям, недавні дослідження поставили під сумнів. Виключення солі ніколи не буває повним, і тканини мангрів витримують підвищений її вміст.

В акваріумі сіль однаково осідає на листі, на яке потрапляють бризки чи водяний пил з акваріума. Профільні акваріумні видання вважають регулярне обполіскування листя прісною водою обов'язковим — вручну або за допомогою дощувальної системи — і наголошують, що листя має бути значно вище від поверхні води.

Світло, ґрунт і місце для коренів

• Світло: манграм потрібне дуже інтенсивне освітлення або пряме сонячне світло; профільні видання зазначають, що пропагули, які просто підтримують живими під звичайним акваріумним світлом із коренями у воді, не виростають у великі здорові дерева.
• Ґрунт: рослину слід вкорінювати в поживному субстраті достатньої глибини, який утримає її й забезпечить живленням, а не залишати плавати. Варто уникати дуже дрібних ґрунтів, у яких утворюються безкисневі зони.
• Місце для коренів: система ходульних коренів широко розростається, а вид здатен утворювати великі поверхневі корені, тож рефугіуму чи кашпо потрібен запас місця і під водою, і над нею.
• Живлення: у неформальному аматорському порівнянні пропагула в глиняному ґрунті, що віддає фосфат, за три місяці виросла приблизно вдвічі більше, ніж в арагонітовому наповнювачі; це поодиноке спостереження, а не норма.

Виведення біогенів: що підтверджують дані

Мангри часто додають у рефугіуми заради виведення біогенів, проте в жодному з джерел, використаних для цього посібника, не вимірювали видалення нітрату чи фосфату манграми в акваріумі. Як і у випадку з макроводоростями, біогени залишають замкнену систему лише у фізично видаленій біомасі, а дерево, що росте повільно й рідко обрізається, у цьому сенсі виводить небагато. У природі значна частина азоту мангрів надходить не з води, а від пов'язаних із коренями бактерій: за наявними даними, азотфіксувальні бактерії забезпечують 40–60 % потреби мангрів в азоті. Польове внесення фосфору у флоридські мангрові ліси, за розрахунками, знижує їхню продуктивність, а не підвищує, — тобто більше біогенів не означає просто більшого поглинання. Для підтвердженого виведення краще вивчено шлях через макроводорості: див. посібник з рефугіума з макроводоростями та наявні посібники з контролю нітратів і фосфатів.

Збирання, правові обмеження та інвазивність

У Флориді червону, чорну (Avicennia germinans) і білу (Laguncularia racemosa) мангри охороняє Закон про обрізання та збереження мангрів 1996 року (Mangrove Trimming and Preservation Act, розділи 403.9321–403.9334 Статутів Флориди). Згідно з роз'ясненнями штату, вільно плавучі пропагули можна збирати без дозволу, але для збирання вкорінених пропагул чи сіянців потрібен дозвіл на зміну мангрів, а на охоронюваних землях штату й федерації збирання заборонене. Червона мангра — аборигенний вид Флориди, але на Гаваях вона стала інвазивною й утворює густі одновидові зарості.