Леопардовий губан Чоата (Macropharyngodon choati): догляд
Macropharyngodon choati — східноавстралійський леопардовий губан з помаранчевими плямами; живиться черевоногими та форамініферами, вибагливий у живленні.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Леопардовий губан Чоата (Macropharyngodon choati) — губан родини Labridae зі східної Австралії. У дорослих неправильні ряди помаранчевих плям та чорна пляма з жовтою облямівкою на зябровій кришці. Досягає близько 11 см.
Систематика
- Родина: Labridae
- Рід: Macropharyngodon
- Наукова назва: Macropharyngodon choati
- Описаний Randall, 1978
Ареал
Вид відомий зі східної Австралії, рифів Міддлтон та Елізабет і Нової Каледонії, звичайний у південній частині Великого Бар’єрного рифу. Трапляється в каналах та зовнішніх рифах над сумішшю піску, уламків і коралів на глибині приблизно до 30 м.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об’єм акваріума: 300 л
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Максимальний розмір: близько 11 см
- Тривалість життя: 8-15 років
- Дрібний піщаний шар для заривання
Живлення
Хижак, зазвичай живиться в ґрунті черевоногими та форамініферами, а також дрібними безхребетними, ракоподібними та равликами. Як і інші леопардові губани, вибагливий у живленні.
Сумісність
Леопардовий губан Чоата — мирний денний губан середньої товщі води. Дорослі зазвичай поодинокі, хоча молодь іноді тримається в зграях з молоддю інших губанів; рекомендуються спокійні сусіди та піщаний шар.
Сумісність з рифом
Macropharyngodon choati не шкодить коралам і вважається безпечним для рифу, хоча поїдає дрібних донних безхребетних та мікрофауну, якою живиться. Питома вага 1.024-1.026, карбонатна твердість 8-12 dKH.
Природоохоронний статус
Macropharyngodon choati — вид австралійського регіону, трапляється в морській акваріумній торгівлі. Задокументований Австралійським музеєм та рифовими моніторингами.
Macropharyngodon choati (леопардовий губан Чоата): посібник з розмноження
Огляд
Macropharyngodon choati, леопардовий губан Чоата, — губаньовий, ендемічний для вод західної частини Тихого океану біля Австралії. FishBase відзначає його в каналах і на зовнішніх рифах, зазвичай на 0–30 м, у субтропічній воді 23–26 °C. Тіло білувате з помаранчевими плямами та смугами і чорною плямою з жовтою облямівкою на зябровій кришці. FishBase відносить вид до яйцекладних з утворенням пар при розмноженні.
Визначення статі
Як леопардовий губан, вид є послідовним протогінічним гермафродитом, у якого самиці можуть перетворюватися на самців згідно із соціальним рангом. Reef Builders рекомендує утримувати леопардових губанів гаремними групами з одного самця та кількох самиць. Тому надійне візуальне визначення статі для добору пари при купівлі непрактичне.
Підготовка плідників
Леопардові губани безперервно пасуться на мікро- та макрофауні безхребетних у ґрунті. Reef Builders зазначає, що найбільш придатне для них середовище — зрілий, добре сталий риф, а не система лише з рибами. M. choati — один із найважчих для успішного годування при ввезенні, і протокол підготовки, що веде до нересту в неволі, не опублікований.
Нерестова система
Акваріумної нерестової системи не існує. Виду потрібен м'який піщаний шар, щоб укриватися з настанням ночі, і зрілий риф, багатий на живий корм. З огляду на сумнозвісну низьку виживаність у неволі, створення стабільної групи само по собі є обмежувальним етапом задовго до будь-якої спроби розмноження.
Нерестова поведінка та тригер
Як губаньовий, M. choati викидає пелагічну ікру в товщу води без турботи про потомство, і FishBase зазначає утворення пар при розмноженні. Тригери — це середовищні сигнали рифового масштабу, а не параметри акваріума, тому спонтанного нересту в неволі не очікується.
Догляд за ікрою та мальками
Ікринки та личинки, що утворюються, пелагічні, дрейфують у планктоні до осідання. Дуже дрібні стартові личинкові стадії неможливо виростити в домашньому акваріумі, що і є головною причиною відсутності розведення виду.
Типові труднощі
Леопардовий губан Чоата поєднує винятково низьку виживаність при ввезенні, сувору потребу в зрілому рифі з живим мікрокормом із безхребетних і піщаному шарі, пелагічний розкидний нерест і протогінічну соціальну біологію. Ці чинники роблять цілеспрямоване розведення непрактичним і залишають вид для найдосвідченіших акваріумістів.