Різновиди коі та їхня класифікація: ґосанке й інші групи

Походження нішікіґої в Ніїґаті та класичні групи різновидів: кохаку, санке, шова, уцурімоно, бекко, асаґі, шусуй, коромо, хікарімоно, кінґінрін, танчо, доіцу, каварімоно.

Походження в Ніїґаті

Коі, або нішікіґої («парчевий карп»), — декоративні форми амурського сазана Cyprinus rubrofuscus, східноазійського виду, відмінного від європейського звичайного карпа. За даними Wikipedia, систематичне розведення забарвлених карпів почалося в 1820-х роках у місцевості Ніджюмураґо (нинішні Оджія та Ямакоші, префектура Ніїґата). Червоно-білих риб отримали в епохи Бунка й Бунсей (1804–1830), а до 1875 року забарвлені карпи стали популярними. Tropical Fish Hobbyist зазначає, що предками були харчові карпи, чиї колірні мутації відбирали з початку 1800-х років.

Назва нішікіґої з'явилася в 1910-х роках; попередні назви — мадараґої («плямистий карп») і каваріґої («змінений карп»). Wikipedia приписує її Кей Абе, головному інспектору рибальства Ніїґати в епоху Тайсьо. Переломним моментом стала Токійська виставка Тайсьо 1914 року, де експозиція заводчиків Ніїґати здобула срібну медаль, а вісім риб подарували спадкоємному принцу. Кохаку й тайсьо саншоку закріпили як різновиди 1917 року, шова саншоку — 1927 року; 1939 року коі показали в Сан-Франциско.

Як класифікують різновиди

Різновиди коі визначаються забарвленням, малюнком і типом луски, а не формою тіла. Wikipedia посилається на Zen Nippon Airinkai, провідну японську організацію любителів коі, яка визнає понад 100 різновидів у 16 класах. В описах постійно трапляються терміни хі (червоний), шіроджі (біле тло) і сумі (чорний). Кохаку, тайсьо санке й шова саншоку разом називають ґосанке («три родини»), «велика трійка» за Practical Fishkeeping; решта класів об'єднують риб за спільною ознакою — чорною основою, синьою спиною, металевою шкірою або блискучою лускою.

Ґосанке: кохаку, санке й шова

Кохаку

Біле тіло з великими червоними мітками; один із перших різновидів, закріплених у Японії. Wikipedia повідомляє, що 1888 року Кунідзо Хірої схрестив червоноголову самку з одним зі своїх самців, заснувавши нині зниклу лінію Ґосуке; Томоін і Яґодзен залишаються головними лініями. Терміни малюнка: нідан, сандан і йондан — малюнок із двох, трьох і чотирьох сходинок; інадзума — зигзаг-«блискавка»; бодзу — риба без мітки на голові, вада. Суддівство вимагає яскравого рівного червоного з чіткими краями та обов'язкової мітки на голові; Practical Fishkeeping називає ознаками якості білосніжну шкіру, глибокий червоний і збалансований малюнок.

Тайсьо санке

Тайсьо санке, або тайсьо саншоку («три кольори»), схожа на кохаку з додаванням невеликих чорних міток сумі, які Practical Fishkeeping описує як малюнок «каменів-сходинок» уздовж тіла. За даними Wikipedia, її вперше показав 1914 року заводчик Ґондзо Хірої за правління імператора Тайсьо, від якого вона отримала ім'я.

Шова саншоку

У шова чорна основа з червоними й білими мітками; уперше показана 1927 року. Wikipedia приписує первісне схрещування кохаку з кі уцурі Джюкічі Хошіно; у ранніх риб були сіруватий білий, тьмяний чорний і слабкий червоний, згодом поліпшені приливанням кохаку. Мотоґуро позначає чорне біля основи грудних плавців. За Practical Fishkeeping, головна відмінність від санке в тому, що в шова чорне охоплює тіло нижче бічної лінії й виходить на голову. Сучасні кіндай шова несуть більше білого, і їх важко відрізнити від санке (Wikipedia).

Групи на чорній основі та «черепахові»: уцурімоно й бекко

Уцурімоно — чорні коі з білими, червоними або жовтими мітками; уцурі означає «друкувати», чорне порівнюють із чорнильними плямами, а Wikipedia описує їх як шова без одного пігменту. Practical Fishkeeping називає шіро уцурі «пандою», а хі уцурі — «тигром»; кі уцурі несе жовте. Бекко, названі за черепаховим панциром, — риби з білою, червоною або жовтою шкірою й чорними мітками сумі (шіро, ака й кі бекко); їх можна сплутати з уцурі (Wikipedia).

Синьоспинні й сітчасті групи: асаґі, шусуй, коромо й ґошікі

Асаґі — один із найстаріших різновидів: світло-синій вище бічної лінії, червоний (іноді жовтий або кремовий) нижче неї та на щоках. Шусуй («осіння зелень») створений 1910 року Йошіґоро Акіямою схрещуванням асаґі з німецьким дзеркальним карпом; зверху блідий синьо-сірий, знизу червоний або помаранчевий, луска лише вздовж спинної лінії. Коромо — біла риба з червоним малюнком типу кохаку, де кожна лусочка всередині червоного має синю або чорну облямівку (ай ґоромо); виникла в 1950-х від схрещування кохаку з асаґі. Ґошікі («п'ять кольорів») поєднує червоний малюнок типу кохаку із сітчастою лускою на основі від майже чорної до блідо-блакитної (Wikipedia).

Металеві й блискучі коі: хікарімоно й кінґінрін

Оґон — одноколірний металевий коі, назва означає «золото»; поширені золота, платинова й помаранчева форми, а Wikipedia повідомляє, що Савата Аокі створив його 1946 року з диких карпів, виловлених 1921 року. Металеві коі утворюють три виставкові групи: хікарімуджімоно (однотонні металеві, наприклад жовтий ямабукі оґон), хікарімойомоно (кольорові мітки на металевій основі, наприклад харіваке й куджяку, обидві описані Practical Fishkeeping) і хікарі уцурімоно (уцурімоно, схрещені з оґон). Кінґінрін, або ґінрін, позначає блискучу відбивну луску; Wikipedia зазначає, що ґінрін-версії є майже в кожного різновиду.

Танчо, доіцу й каварімоно

Танчо — будь-який коі з єдиною червоною плямою на голові, названий на честь японського журавля Grus japonensis; Practical Fishkeeping описує ідеальний танчо кохаку як круглу пляму по центру голови, існують також танчо санке, шова й ґошікі. Доіцу походять від схрещувань із німецькими «безлускими» карпами й зазвичай несуть лінію лусок біля спинного плавця; Wikipedia перелічує чотири типи луски й дає синонім каґамі-ґої (дзеркальний карп). Каварімоно — збірний клас для коі, що не підходять до жодної групи, і клас для нових різновидів. До нього входять чаґої («чайного кольору», від оливкового до бронзового; швидкорослі й ручні за Practical Fishkeeping), очіба («опале листя», сіро-блакитна з мідним або жовтим малюнком) і кумонрю (чорна риба доіцу зі звивистими білими мітками, що змінюються за сезонами).

Довгоплавцеві та «примарні» коі

Коі-метелики, або довгоплавцеві коі, виведені в Японії в 1980-х роках; Wikipedia повідомляє, що Рибогосподарська дослідна станція префектури Сайтама почала розведення 1980 року з використанням довгоплавцевого індонезійського карпа. Співвідношення плавців до тіла в них набагато перевищує стандарти нішікіґої, і Zen Nippon Airinkai давно не допускає їх до суддівства. «Примарні» коі — гібрид оґон із диким карпом з металевою лускою — також дехто не вважає нішікіґої.

Розмір, ріст і тривалість життя

Tropical Fish Hobbyist вказує дорослий розмір до 3 футів (близько 90 см) і 40 фунтів (близько 18 кг), ріст 6–7 дюймів (15–18 см) на рік у перші два роки й тривалість життя понад 30–40 років. Wikipedia наводить заяви про 100–200 років, включно з коі на ім'я Ханако, кільця луски якого 1974 року були прочитані як 226 років; це повідомлювані заяви, а не звичайні очікування. Більшість потомства навіть чемпіонських батьків вибраковується як непридатна для нішікіґої (Wikipedia). Нерест і вирощування мальків розглянуто в окремих посібниках із розведення кохаку, санке, шова, асаґі, бекко, танчо, ґінрін, доіцу й коі-метеликів.