Гібридні акваріумні риби: походження, здоров'я та питання збереження видів

Як з'явилися гібридні акваріумні риби — криваві папуги та флаверхорни, що джерела повідомляють про їхню плідність і деформації та чому гібриди загрожують чистим лініям.

Що таке гібридна акваріумна риба

Гібридна акваріумна риба — потомство двох різних видів. Її отримують навмисно на рибних фермах, або вона з'являється випадково, коли споріднені види живуть в одному акваріумі. Деякі гібриди, наприклад кривавий папуга і флаверхорн, існують лише в неволі й продаються під власними назвами. Інші, зокрема багато пецилій, мечоносців і гупі Ендлера, продаються під назвою одного з батьківських видів. Гібриди — окрема тема від кольорових порід, які виводять селекцією всередині одного виду; генетиці забарвлення гупі, лінійному розведенню та інбридингу присвячено окремі посібники.

Кривавий папуга

За даними Вікіпедії, кривавого папугу вперше вивели на Тайвані близько 1986 року, а його батьками зазвичай називають Amphilophus citrinellus × Vieja melanurus. Точну схему схрещування не встановлено: у фізіологічному дослідженні 2016 року в SpringerPlus рибу описано як Cichlasoma synspilum ♀ × Cichlasoma citrinellum ♂. Риба досягає близько 20 см і, за даними Вікіпедії, може жити 10–15 років.

• Рот: дзьобоподібний рот, що не закривається повністю; риба розчавлює корм глотковими м'язами, а вузький отвір робить її вразливою до недоїдання (Вікіпедія).
• Тіло: стиснуті хребці та деформований потиличний горб; у деяких особин деформований плавальний міхур, через що вони плавають незграбно, райдужка очей часто деформована (Вікіпедія).
• Плідність: самці, як правило, безплідні, хоча успішні нерести зафіксовано; самки здебільшого плідні й відкладають ікру на тверді поверхні. Вікіпедія повідомляє, що деякі ферми вводять самцям гормони для підвищення плідності.
• Забарвлення: природні кольори — червоний, жовтий і сірий; інші отримують ін'єкціями барвника, що, за даними Вікіпедії, може скорочувати тривалість життя.

Так званого «папугу-серце» отримують, відрізаючи хвіст молодій рибі. Вікіпедія повідомляє, що любителі загалом вважають це нелюдським і що більшість магазинів припинили продавати таких риб. У дискусії про етику в Practical Fishkeeping (2018) додано, що каліцтво хвоста й татуювання трапляються в деяких регіонах, але не у Великій Британії, де вони незаконні.

Флаверхорн

Вікіпедія відносить початок розведення флаверхорнів до 1993 року в Малайзії. У продажу там риба вперше з'явилася наприкінці 1990-х. Для її отримання схрещували червону цихлазому (Amphilophus labiatus), тримаку (A. trimaculatus) і кривавого папугу. Виступ на голові, у торгівлі званий «кок», — потиличний горб; у самців він зазвичай більший, ніж у самок. Згідно з Вікіпедією, більшість самців флаверхорна стерильні, і заводчикам доводиться чекати статевої зрілості 8–10 місяців, перш ніж перевірити плідність самця. Серед проблем зі здоров'ям згадано хворобу «дірка в голові», іхтіофтиріоз і закупорку кишечника. Вікіпедія також фіксує татуйованих флаверхорнів і застосування гормонів для посилення забарвлення.

Гібридні живородки

Згідно з Вікіпедією, пецилії, які зазвичай продаються в магазинах, — не чисті Xiphophorus maculatus. Це гібриди X. maculatus і зеленого мечоносця X. hellerii — близькоспоріднених видів, що схрещуються між собою. У торгівлі самців із мечоподібним хвостом називають мечоносцями, решту — пециліями. Десятиліття селекції закріпили очікувану форму тіла в межах кожної акваріумної лінії. Seriously Fish додає, що частину декоративних форм зеленого мечоносця отримано штучною гібридизацією з X. maculatus і X. variatus.

У статті Practical Fishkeeping 2009 року гупі Ендлера (Poecilia wingei) описано як здебільшого гібриди з гупі (Poecilia reticulata). Схрещування, ймовірно, відносяться до початку 1980-х, коли риба потрапила до німецьких акваріумістів. Ці гібриди легко розмножуються, приносячи близько 20 мальків за послід приблизно кожні 23–24 дні.

Гібриди поза цихлідами та живородками

Seriously Fish повідомляє, що Betta imbellis схрещували з B. smaragdina, B. mahachaiensis і B. splendens для декоративної торгівлі, унаслідок чого з'явилися кольорові форми, що не трапляються в природі. Про райдужницю Melanotaenia trifasciata те саме джерело пише, що її локальні морфи вільно схрещуються і їх ніколи не можна змішувати в одному акваріумі; у продажу до наукової назви часто додають місце збору.

Питання збереження та суперечка про чисті лінії

Головна природоохоронна проблема — гібриди, продані як чисті види або змішані з ними, розмивають акваріумні лінії диких видів. Вікіпедія називає розмивання генетичних ліній серед суперечливих аспектів флаверхорнів. Seriously Fish зазначає, що завезені декоративні форми та інші види Betta шкодять генетичній цілісності деяких диких популяцій Betta imbellis. У науковій літературі цей процес іноді називають генетичним забрудненням — неконтрольованим потоком генів у дикі популяції. Вікіпедія зазначає, що частина дослідників віддає перевагу нейтральному терміну «генетичне змішування», оскільки гібриди не обов'язково менш пристосовані, ніж батьки.

Дискусія в Practical Fishkeeping викладає обидві позиції. Противники вважають, що штучні гібриди нехтують чистотою ліній і довгостроковим здоров'ям тварини, не мають прозорої генетичної документації та створюються лише заради прибутку й смаків людини. Прихильники зазначають, що в акваріумі риби, вочевидь, не страждають від своїх особливостей, витривалі й контактні та можуть краще пасувати до життя в неволі, ніж деякі дикі цихліди.

Маркування

• Гібридів часто продають під назвою одного з батьківських видів — так із магазинними пециліями та більшістю гупі Ендлера, тож торгова назва не гарантує чистий вид (Вікіпедія, Practical Fishkeeping).
• Seriously Fish зазначає, що акваріумісти часто маркують диких Betta imbellis місцем збору, щоб зберігати точність записів і чистоту ліній.
• Локальні морфи Melanotaenia trifasciata часто продають із місцем збору в назві; утримання таких форм в окремих акваріумах запобігає випадковим схрещуванням (Seriously Fish).