Лимія горбата: посібник з розведення

Розведення Limia nigrofasciata: стать за спинним горбом і збільшеним плавцем самця, водоростева кондиція, залицяння, живородіння 15-30 мальків до 13 мм і їх вирощування.

Огляд

Limia nigrofasciata, лимія горбата, — живородна пецилієва риба, ендемік Гаїті, де трапляється лише в озері Мірагоан. Це помітно соціальна риба, що зазвичай утворює великі зграї, а дорослі особини відомі поїданням мальків. IUCN відносить її до тих, що перебувають на межі зникнення, що робить розведення усталених акваріумних ліній особливо цінним для збереження виду в аматорському утриманні.

Визначення статі

Вид досягає 5,2 см стандартної довжини. В обох статей напівпрозорі, блискучі тіла з темними вертикальними смугами. Зрілі самці стають виразно горбатими, розвивають збільшений спинний плавець з фіолетовими цятками, а їхнє золотисте забарвлення підсилюється з віком; вони також несуть гоноподій. Самки залишаються порівняно простими й без горба, тому визначення статі стає очевидним у міру дорослішання самців. Самці територіальні, тоді як самки зазвичай неагресивні.

Підготовка

Вид живиться виключно детритом і водоростями, не беручи тваринний корм, тому рослинно-водоростевий раціон належно готує дорослих; опора на ріст водоростей і рослинні готові корми відповідає його спеціалізованій рослиноїдній біології. Йому потрібно 24-26 °C з хорошою циркуляцією та аерацією, а зрілі самці особливо чутливі до підмін води.

Парування та вагітність

Самці виконують складне залицяння, використовуючи спинний плавець разом із похитуванням хвоста й боковими демонстраціями. Запліднення внутрішнє через гоноподій, вид яйцеживородний. Самки приносять 15-30 живих мальків за виводок.

Пологи та догляд за мальками

Мальки народжуються до 13 мм і достатньо великі, щоб одразу брати дрібний готовий і невеликий живий корм. Дорослі можуть поїдати мальків, тому густа засадка або відсадка вагітної самки підвищує виживаність. Стабільна, добре аерована вода підтримує і чутливих зрілих самців, і мальків, що ростуть. З огляду на обмеженість виду одним озером і його статус на межі зникнення, ретельне вирощування мальків і підтримання здорової нерестової колонії допомагають зберігати акваріумну популяцію.

Типові труднощі

Зрілі самці чутливі до підмін води, тому ключове — стабільність, і будь-які зміни мають бути поступовими. Поїдання мальків дорослими — інша основна перешкода, що погіршується зграйністю виду та схильністю до скупчування. Підтримання теплої жорсткої лужної води, як у його озерному середовищі, з хорошою циркуляцією та аерацією, тримає в кондиції і ошатних самців, і всю зграю.