Halichoeres radiatus: розмноження

Halichoeres radiatus — великий рифовий губан західної Атлантики, який не розводять удома; розглядаємо протогінічну біологію роду та пелагічний нерест.

Огляд

Halichoeres radiatus — найбільший вид у цій добірці, що сягає 51,0 см TL за FishBase. Трапляється в західній Атлантиці, включно з Бермудами, Вест-Індією, Флоридою, Каролінами, Мексиканською затокою та бразильськими океанічними островами, над пов'язаними з рифом ґрунтами на глибині приблизно від 2 до 55 м (зазвичай 5-45 м) за температури близько 23-27 °C. Дорослі синьо-зелені з жовтими відмітинами. Удома його не розводять.

Визначення статі

Представники цього роду — протогінічні гермафродити, що починають життя самицями (початкова фаза), а найбільші особини здатні перетворитися на термінальних самців. FishBase вказує довжину першого дозрівання для H. radiatus як невідому, тож практичне визначення статі спирається на розмір і розвиток кольорової фази, типові для роду, а не на перевірений видоспецифічний признак.

Підготовка плідників

Перевіреного протоколу домашньої підготовки немає, а дорослий розмір понад півметра сам по собі робить утримання складним. Його хижацьке живлення донними безхребетними можна відтворити різноманітним м'ясним морським кормом, але підготовку пелагічного рифового губана до розмноження вели лише у спеціалізованій аквакультурі.

Умови нересту

Задокументованої домашньої схеми нересту немає. Рибі потрібні розлога рифова структура та глибокий піщаний шар для заривання, а відкриту товщу води для пелагічних нерестових підйомів удома відтворити не можна. Мінімум бази знань у 600 л відображає потреби утримання великого активного губана, а не нерестову схему.

Нерестова поведінка та тригер

У природі нерест губанів — це розкидання ікри: пара або група піднімається й випускає планктонну ікру в товщу води, розношувану течією, без батьківської опіки. Нерест визначається фотоперіодом, припливом і соціальною динамікою, нічим із чого не можна навмисно керувати в акваріумі.

Догляд за ікрою та мальками

Ікра та личинки пелагічні. Личинкових даних саме щодо H. radiatus немає, але вирощування близького виду Halichoeres melanurus описує ікру близько 660 мкм і личинок приблизно 2,5 мм при викльові, що осідають близько 22-ї доби після викльову на культивованому живому кормі, що ілюструє малий розмір ікри та вимогливість до живого корму роду.

Типові складнощі

Головна складність у тому, що розкидану планктонну ікру неможливо зібрати, а довгоживучих личинок — вигодувати в демонстраційному акваріумі, тоді як протогінічна соціальна система потребує стабільного гарему; великий розмір дорослих ускладнює завдання. Тому домашнє розведення H. radiatus наразі недосяжне.