Сутінковий губан (Halichoeres marginatus): розмноження

Halichoeres marginatus — протогінічний індо-тихоокеанський губан із пелагічним нерестом, який не розводять удома; викладаємо задокументоване розмноження в природі.

Огляд

Halichoeres marginatus сягає 18,0 см TL за FishBase і широко поширений в Індо-Тихоокеанському регіоні: від Червоного моря та південного Мозамбіку на схід до Гавайських островів та островів Туамоту, на північ до південної Японії та на південь до Великого Бар'єрного рифу та островів Острал, на глибині приблизно від 0 до 30 м за бажаної температури близько 25-29,3 °C (у середньому 28,3 °C). Молодь яскраво смугаста, дорослі стають темно-зеленими з червоними лініями. Удома його не розводять.

Визначення статі

FishBase прямо відносить H. marginatus до протогінічних гермафродитів: це пелагічний нерестовик, у якого самиці мігрують до місць нересту, а деякі самиці після нересту змінюють стать, стаючи територіальними самцями. Довжина при першому дозріванні вказана близько 7,0 см. Тому визначення статі відстежує перехід самиця-самець: найбільші особини перетворюються на насичено забарвлених термінальних самців, а не несуть фіксований зовнішній статевий признак.

Підготовка плідників

Перевіреного протоколу домашньої підготовки для цього виду немає. Його хижацьке живлення донними безхребетними в неволі можна відтворити різноманітним м'ясним морським кормом, але підготовку пелагічного губана власне до розмноження робили лише у спеціалізованій аквакультурі, а не в аматорських системах.

Умови нересту

Задокументованої домашньої схеми нересту немає. Виду потрібні рифова структура та глибокий піщаний шар для нічного заривання, а відкриту товщу води для пелагічних нерестових підйомів удома відтворити не можна. Мінімум бази знань у 300 л відображає загальне утримання, а не нерестову схему.

Нерестова поведінка та тригер

У природі самиці мігрують до місць нересту й випускають пелагічну ікру в товщу води; нерест — це розкидання без батьківської опіки, після чого деякі самиці перетворюються на територіальних самців. Тригери — середовищні й соціальні (фотоперіод, приплив і структура домінування в гаремі) — навмисно невідтворювані в акваріумі.

Догляд за ікрою та мальками

Ікра та личинки дрейфують як планктон. Конкретних личинкових даних щодо H. marginatus немає, але вирощування близького виду Halichoeres melanurus описує ікру близько 660 мкм і личинок приблизно 2,5 мм при викльові, що осідають близько 22-ї доби після викльову на культивованому живому кормі, що ілюструє малий розмір ікри та вимогливість до живого корму, типові для роду.

Типові складнощі

Ключова складність у тому, що розкидану планктонну ікру неможливо зібрати, а довгоживучих личинок — вигодувати в демонстраційному акваріумі, тоді як протогінічна соціальна система потребує стабільного гарему з домінуючим термінальним самцем. Тому домашнє розведення H. marginatus наразі недосяжне.