Гімногеофагус гімногеніс: догляд та утримання
Gymnogeophagus gymnogenys — геофагус із Бразилії та Уругваю, виношує личинок у роті й переносить прохолодну субтропічну воду.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Gymnogeophagus gymnogenys — цихліда-геофагус із південної частини Південної Америки. Як і інші представники роду, просіює піщаний ґрунт у пошуках корму й переносить характерні для субтропічних вод сезонні похолодання.
Систематика
- Родина: Cichlidae
- Підродина: Geophaginae
- Рід: Gymnogeophagus
- Наукова назва: Gymnogeophagus gymnogenys
Ареал
FishBase відмічає вид у прісних водах Бразилії та Уругваю. Це придонно-пелагічна риба; указаний для виду діапазон температур — близько 21-24 °C.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 300 л (79 гал)
- Температура: 17-26 °C (63-79 °F)
- pH: 6.5-7.8
- GH: 5-15 °dGH
- Ґрунт: пісок для просіювання
- Тривалість життя: 6-10 років
Живлення
Всеїдний; загальновживана назва відображає його звичку живитися осадом. Назва роду походить від грецьких слів «голий», «земля» та «їсти». В акваріумі підходить різноманітний раціон із гранул, пластівців і заморожених кормів.
Сумісність
Придонна, помірно агресивна цихліда; підходить для міцних сусідів подібного розміру. Як просіювач ґрунту не ідеальний для ніжних рослинних акваріумів; дуже дрібні риби чи креветки вразливі.
Розмноження
За даними FishBase вид нереститься на ґрунті й є личинкозберігаючим ротовим інкубатором: самка охороняє кладку й забирає личинок до рота після виклюву. Самці можуть нереститися з кількома самками або залишатися моногамними.
Розведення Gymnogeophagus gymnogenys
Огляд
Gymnogeophagus gymnogenys — субтропічний геофагус, що має найбільший ареал серед інкубуючих у роті видів регіону, поширений по Уругваю та південній Бразилії. Це інкубатор у роті. Локальні популяції помітно різняться за забарвленням, у східних популяцій у нерестовий період проявляється яскрава помаранчева «корона». Розведення в неволі описують як нерегулярне.
Визначення статі
Як і в інших інкубуючих у роті Gymnogeophagus, самці в репродуктивний період несуть великий жировий потиличний горб і яскраве забарвлення, тоді як самки залишаються меншими та скромнішими. Ці відмінності найпомітніші до початку нерестового сезону.
Підготовка
Різноманітний раціон у стабільному зрілому акваріумі готує плідників до нересту. Як і для роду, відтворення сезонного циклу важливіше для введення риб у нерестовий стан, ніж лише раціон.
Нерестовий акваріум
- Прохолодна зимівля з наступним прогрівом — загальнородовий сигнал до нересту; уругвайські види зазвичай нерестяться у південне літо.
- Шар дрібного піску, придатний для геофагуса, що просіює, з пласкими поверхнями для відкладання ікри.
- Укриття для інкубуючої самки, оскільки інкубуючі риби стають оборонними.
- М’яка або нейтральна вода відповідно до субтропічного ареалу роду.
Нерестова поведінка та тригер
Підвищення температури води після прохолодного періоду вводить самців у яскраве шлюбне вбрання та стимулює нерест. Будучи інкубатором у роті, самка відкладає ікру на очищену поверхню й потім забирає кладку, що розвивається, у рот, при цьому самець активно демонструє себе під час залицяння.
Догляд за ікрою та мальками
Самки виношують і захищають мальків — це визначальна поведінка материнського догляду, описана для інкубуючих у роті представників роду. Після випуску мальків можна вирощувати на дрібних живих і готових кормах, наприклад наупліусах артемії, при цьому самка продовжує їх укривати.
Типові труднощі
Нерест у неволі відзначають як нерегулярний, і головна перешкода — забезпечення справжнього сезонного прохолодного періоду для запуску розмноження. Запис відносить вид до інкубаторів у роті, що відповідає материнській інкубації в роті, описаній для нього джерелом.