Геофагус проксімус (Geophagus proximus): догляд та утримання
Geophagus proximus — витривалий амазонський геофагус, часто плутаний із G. surinamensis.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Geophagus proximus — амазонська цихліда-землеїд, широко доступна акваріумістам. Seriously Fish повідомляє про максимум близько 200–225 мм стандартної довжини. Часто плутається з G. surinamensis у торгівлі, де споріднені види нерідко постачаються під цією назвою.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Підродина: Geophaginae
- Рід: Geophagus
- Наукова назва: Geophagus proximus
Середовище проживання
Seriously Fish повідомляє про вид із системи річки Амазонки в Перу та Бразилії, зокрема Ріо-Укаялі, головне русло Солімойнс–Амазонка та ріо-Тромбетас із його притоками. Вид займає нижні ділянки річок і заплавні озера з прозорою або чорною водою над піщаним, гравійним чи мулистим ґрунтом у прибережних зонах.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 350 л
- Температура: 24–29 °C (75–84 °F)
- pH: 5.5–7.5
- GH: 2–12 °dGH
- Розмір групи: від 5 особин
- Тривалість життя: 8–12 років
Живлення
Seriously Fish описує вид як такий, що живиться дрібними водними й наземними безхребетними, рослинним матеріалом і детритом. В акваріумі приймає дрібнофракційні готові корми, а також дрібні живі або заморожені корми — мотиля, трубочника й артемію.
Сумісність
Seriously Fish описує Geophagus proximus як несподівано мирного поза періодом розмноження, що малоймовірно нападає на риб, більших за кілька міліметрів. Вид зграйний і має утримуватися групами щонайменше п'яти-восьми особин над піщаним ґрунтом.
Розмноження
За даними Seriously Fish, Geophagus proximus — субстратонерестовий овофільний вид із двобатьківською ротовою інкубацією, що дає виводки до приблизно 200 ікринок.
Розведення Geophagus proximus
Огляд
Geophagus proximus — адаптовний геофагус із системи річки Амазонки в Перу та Бразилії, відзначений від річки Укаялі до річки Тромбетас поблизу Сантарена. За даними Seriously Fish, це овофільний двобатьківський ротовий інкубатор, що нереститься на субстрат, розводився в акваріумах і часто продається під назвою surinamensis.
Визначення статі
Точне визначення статі в молоді ускладнене. Зрілі самці трохи більші, з довшими плавцями, домінантні можуть розвивати потиличний горб; у самки під час нересту помітний яйцеклад. Надійний шлях — вирощувати групу й дати парам сформуватися.
Підготовка
Особливого стимулу до нересту немає. Добрий раціон і суворий режим обслуговування з відносно великими щотижневими підмінами води — основні вимоги для приведення плідників у стан.
Нерестовий акваріум
- М'який піщаний ґрунт із пласким каменем або корчем як місцем нересту; дно не менш як 180 × 60 см
- Температура: 24-29 °C (діапазон запису KB)
- pH: 5.5-7.5 (діапазон запису KB)
- Жорсткість: 2-12 °dGH (діапазон запису KB)
- Великі щотижневі підміни води
Поведінка та стимул нересту
Залицяння включає розправлення плавців, кружляння, роззявляння рота й посмикування головою. Пара обирає плаский камінь, корч або дно, очищає й захищає його, потім нереститься в типовій субстратній манері з повторами протягом кількох годин. Особливий стимул не виявлено.
Догляд за ікрою та мальками
Максимальний розмір кладки — близько 200 ікринок. Самки зазвичай тримають ікру спочатку, поки самці захищають територію, хоча інкубація може бути одночасною або передаватися щодня. Мальки переходять до вільного плавання на 8-11 день за 25-28 °C; після цього батьки поступово відпускають їх на довшу годівлю, і мальки повертаються до рота за загрози.
Типові труднощі
Оскільки торгова назва часто приховує справжній вид, підтвердження ідентичності допомагає задати вірні очікування. Рибі потрібна велика площа дна та м'який пісок; у спільному акваріумі потомство вразливе, тому захист мальків або ізоляція нерестової пари підвищує вихід.