Напівсмугий янгол (Genicanthus semifasciatus): посібник з розмноження
Genicanthus semifasciatus — протогінічний планктофаг, що утворює гареми; самці розвиваються із самиць і викидають пелагічну ікру у відкриту воду парами. Серед янголів він один із найбільш придатних до розведення, але вирощування крихітних личинок недоступне вдома.
Огляд
Genicanthus semifasciatus, напівсмугий або японський ластівчин янгол, — вид західної частини Тихого океану, відмічений від південної Японії, включно з островами Огасавара, Ідзу та Рюкю, до Тайваню й північних Філіппін. За даними FishBase, максимальна загальна довжина становить близько 21 см, а діапазон глибин — приблизно 15–100 м на зовнішніх скелястих і коралових рифах.
На відміну від більшості великих рифових янголів, ластівчині янголи роду Genicanthus — планктофаги з невеликим ротом, пристосованим до збирання корму з товщі води, тому їх вважають одними з найбільш сумісних із рифом. Цей планктофагний спосіб життя у відкритій воді визначає й спосіб їхнього розмноження.
Визначення статі
Янголи Genicanthus дихроматичні за статтю, тому самців і самиць можна розрізнити за забарвленням — незвична риса в родині Pomacanthidae. У G. semifasciatus самці мають жовту голову й передню частину тіла з темнішою жовтою спинною ділянкою, поміченою тьмяними вертикальними смугами, тоді як самиці сіро-коричневі зверху, білі знизу, з чорною головою й хвостовим плавцем.
Вид — протогінічний гермафродит і монандричний, тобто в кожній групі є єдиний нерестовий самець. За даними FishBase, зміна статі відбувається приблизно за 9,3 см загальної довжини, тому найбільша особина в гаремі — це зазвичай єдиний самець.
Підготовка плідників
У природі цей янгол утворює постійні гареми з одного самця й кількох менших самиць на зовнішніх рифових схилах. Відтворення цієї структури означає утримання одного самця з однією чи кількома самицями у дуже великій системі з відкритим простором для плавання й часті невеликі годівлі м'ясистими кормами зоопланктонного типу для введення риб у нерестовий стан.
Оскільки дорослі особини походять із глибини й живляться в товщі води, стабільна якість води та спокійний, просторий акваріум — практичні передумови; надійного аматорського протоколу підготовки для цього виду не опубліковано.
Нерестова поведінка та тригер
Янголи Genicanthus — пелагічні парні нерестовики. Домінантний самець залицяється до готової самиці, плаваючи на боці й вібруючи плавцями та хвостом, після чого пара піднімається над рифом і випускає ікру та сперму у відкриту воду. Найбільші домінантні самці нерестяться в гаремі найчастіше.
Видоспецифічні дані про час нересту G. semifasciatus у використаних джерелах не опубліковані, тому тригер тут відображає загальну для Genicanthus картину частого парного нересту в товщі води.
Догляд за ікрою та мальками
Запліднена ікра крихітна й пелагічна, вилуплюється в так само дрібних передличинок. Їхні роти набагато менші за коловерток, якими починають вигодовувати більшість морських личинок, що і є головною перешкодою для їхнього вирощування.
У межах роду надійно вирощений у неволі лише Genicanthus personatus — біологинею Карен Бріттейн, яка знайшла війчастого протиста, достатньо дрібного для ролі першого корму. Ця робота показує, що рід не неможливо розводити, але це потребує культивування личинок рівня лабораторії, а не домашнього обладнання.
Типові труднощі
- Личинки вкрай дрібні й не беруть стандартний перший корм із коловерток, потребуючи спеціалізованої культури мікропланктону.
- Функціональному гарему потрібен один самець із самицями у дуже великому акваріумі, що мало хто з аматорів може забезпечити.
- Ікра викидається у відкриту воду, тому не утворюється ні гнізда, ні охоронюваної кладки, яку акваріуміст міг би легко зібрати.