Солонуватий акваріум для крабів-скрипалів

Краби-скрипалі — мешканці солонуватої припливної зони, а не прісноводні тварини. Про сушу, солоність, линяння, клешні самців, живлення і шкоду прісної води.

Хто такі краби-скрипалі

Краби-скрипалі — дрібні напівназемні краби припливної зони. Вікіпедія вказує їхній ареал: Західна Африка, західна Атлантика, східна частина Тихого океану, Індо-Пацифіка та Алгарве в Португалії; вони живуть на мулистих мілинах, піщаних пляжах, солоних маршах і в солонуватих водно-болотних угіддях. Довго їх відносили до єдиного роду Uca, але 2016 року більшість його підродів піднесли до рангу родів, і тепер краби-скрипалі розподілені між 11 родами, зокрема Leptuca і Minuca. Краби із зоомагазинів зазвичай походять із солонуватих лагун.

Чому прісна вода скорочує їм життя

У природі солоність навколо крабів-скрипалів зростає і падає разом із припливом. Порівняльне дослідження в Zoological Science (2002) виміряло солоність у місцях існування чотирьох видів: від менш ніж 5 ppt у відплив до 20–30 ppt у приплив в Uca arcuata, 0–38 ppt в Uca formosensis, 23–35 ppt в Uca vocans і 24–38 ppt в Uca lactea. У лабораторії крабів тримали у штучній морській воді при 0, 5, 15, 25, 35, 45 і 60 ppt. При 0 ppt загинули всі чотири види: Uca arcuata — невдовзі після 7-денного періоду спостереження, решта три — до другого дня. Кожен вид регулював склад рідин тіла лише в обмеженому діапазоні — від 5–60 ppt в Uca formosensis до 15–25 ppt в Uca vocans. Ці види не обов'язково збігаються з тими, що продаються, але результати показують, чому постійна прісна вода губить тварин, пристосованих до припливних естуаріїв.

Солонувата вода: солоність і одиниці

Солоність виражають або в проміле (ppt, грами солі на кілограм води), або як питому вагу (SG, густину води відносно чистої води). Для солонуватих акваріумів загалом Вікіпедія наводить питому вагу близько 1,005–1,010 залежно від виду. Видоспецифічного значення SG для крабів-скрипалів, що продаються, у некомерційних джерелах не знайдено, тому тут наведено лише цей загальний діапазон. Окремий посібник Aquairi про солоність, питому вагу та електропровідність пояснює зв'язок одиниць і способи вимірювання.

Суша

Краби-скрипалі живуть у норах на припливних мілинах. Особини обох статей риють тимчасові нори під час припливу і вночі, коли перестають годуватися й ховаються від хижаків, а маршевий краб-скрипаль (Minuca pugnax) у приплив покладається на нору як на укриття. Годування, демонстрації та риття нір відбуваються на відкритому ґрунті. Тому акваріуму для цих крабів потрібна значна площа суші над рівнем води — наприклад, наполовину заповнена ємність із пологим пляжем із піску чи мулу та сухою корягою або каменями для лазіння поруч із зоною солонуватої води.

Статевий диморфізм: клешня

У самців одна клешня дуже збільшена — звідси назва групи, — а в самок дві невеликі клешні однакового розміру. У Leptuca pugilator велика клешня сягає 35 мм, у виняткових випадках 41 мм; нею самці захищають територію і б'ються із суперниками, а самці Minuca pugnax махають нею по колу, приваблюючи самок. Ширина карапакса в самців Minuca pugnax — 15–23 мм, у самок — 13–18 мм. Самці можуть битися між собою.

Линяння і регенерація клешні

Як і інші ракоподібні, краби-скрипалі ростуть через линяння. Щойно перелинялі краби м'які й дуже вразливі, доки новий екзоскелет не затвердіє, тому важливі укриття і ґрунт для риття. Втрачені кінцівки відновлюються за кілька линянь. За даними Вікіпедії, самець, що втратив велику клешню, відрощує її на тому ж боці після наступного линяння, тоді як стаття Вікіпедії про Leptuca pugilator повідомляє, що починає збільшуватися протилежна клешня, — імовірно, у різних видів це відбувається по-різному. Дослідження Leptuca uruguayensis 2025 року показало, що регенеровані клешні спершу малі й відновлюють довжину лише через кілька линянь, але мають менше м'язів, ніж початкова. Детальніше процес описано в посібнику Aquairi про линяння безхребетних.

Живлення

Краби-скрипалі — всеїдні детритофаги-ґрунтоїди. Вони захоплюють ґрунт, вилучають із нього водорості, мікроорганізми й детрит і залишають перероблений пісок маленькими кульками біля нір. В акваріумі вони підбирають залишки корму і зіскрібають водорості з каменів і коряг. Піщана або мулиста суша дозволяє зберегти цю природну поведінку.

Тривалість життя і розмноження

Вікіпедія вказує тривалість життя не більше двох років у природі й до трьох років у неволі. Самки виношують ікру близько двох тижнів і випускають планктонних личинок у море; у Minuca pugnax личинки проходять п'ять стадій зоеа й одну стадію мегалопи приблизно за 28 днів, перш ніж осісти на дно.