Зозулячий сом: догляд та утримання
Synodontis multipunctatus — сом з озера Танганьїка та єдина відома риба-гніздовий паразит, що підмішує ікру до інкубуючих у роті цихлід.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Зозулячий сом (Synodontis multipunctatus) — сом родини Mochokidae, ендемік озера Танганьїка, описаний Буланже в 1898 році. Його тіло вкрите безліччю плям. Він знаменитий як єдина відома риба-гніздовий паразит, що використовує інкубуючих у роті цихлід.
Таксономія
- Родина: Mochokidae
- Рід: Synodontis
- Наукова назва: Synodontis multipunctatus
Ареал
Вид мешкає в озері Танганьїка у Східноафриканській рифтовій долині. FishBase відзначає його над мулистим дном на глибині не менш ніж 100 метрів; у глибшій воді він утворює великі зграї.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний обʼєм: 300 л
- Температура: 24-27 °C (запис); FishBase вказує 21-25 °C
- pH: 7.5-9
- GH: 10-20 °dGH (FishBase повідомляє широкий діапазон 15-35 dH)
- Максимальний розмір: близько 27.5 см; близько 15 см в акваріумі
- Група: утримувати від 3 особин
- Тривалість життя: 10-15 років
Живлення
Це всеїдний універсальний споживач. FishBase відзначає, що він живиться равликами, особливо роду Neothauma, як зообентосоїдний вид, а також поїдає ікру риб відповідно до своєї паразитичної стратегії. В акваріумі приймає готові та живі корми.
Сумісність
Він може бути територіальним та агресивним до інших Synodontis, тому його краще утримувати групами від трьох особин із печерами та укриттями. У записі як придатних сусідів зазначено танганьїкських цихлід, фронтозу та інших Synodontis; дрібних риб і агресивних придонних мешканців краще уникати.
Розмноження
Зозулячий сом синхронізує свій нерест із нерестом інкубуючих у роті цихлід, підмішуючи ікру в кладку хазяїна. Личинки сома розвиваються швидше за мальків хазяїна й поїдають ікру та ембріони цихліди в роті матері, що звільняє сома від турботи про потомство.
Зозулячий сом: посібник з розведення
Огляд
Зозулячий сом (Synodontis multipunctatus) — ендемік озера Танганьїка у Східноафриканській рифтовій долині, де збирається великими зграями на глибині близько 40 метрів, сягає близько 27,5 см у природі та близько 15 см в акваріумі. Це єдиний відомий гніздовий паразит серед риб, і його можна розводити в неволі за наявності придатних хазяїв — цихлід, що інкубують ікру у роті. В озері повідомляється про сім видів цихлід-інкубаторів як природних хазяїв, усі вони поділяють репродуктивну поведінку, якою користується сом.
Підготовка до нересту
Виду потрібні жорсткі лужні танганьїкські умови (24-27 °C, pH 7,5-9, GH 10-20) і, головне, група інкубуючих у роті цихлід, що нерестяться на відкритому субстраті. Співвідношення хазяїв до паразитів близько 2:1 (цихлід до сомів) дає добрі результати розведення. Природні хазяї в озері — Ctenochromis horei та Simochromis babaulti; у неволі з певним успіхом паразитують і на інкубаторах з озер Малаві та Вікторія.
Нерестова поведінка та тригер
Запах нерестячихся цихлід збуджує сома, що слугує тригером його власного нересту. Коли пара цихлід мече ікру і самиця починає її збирати, соми випускають і запліднюють власну ікру всередині маси ікри цихлід. Самиця цихліди потім забирає в рот і свою, і паразитичну ікру.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра сома схожа на ікру хазяїна і розвивається швидше, ніж в інших синодонтісів і в самих цихлід. Інкубована у роті нічого не підозрюючого хазяїна, вона вилуплюється першою і потім поїдає ікру та ембріони цихліди за допомогою добре розвинених зубів і щелеп. Самиця відкладає невеликі порції ікри, але часто. Після випуску мальків сома вигодовують стандартними дрібними кормами; хазяйка-цихліда зазвичай не вирощує майже нікого з власного потомства.
Типові труднощі
Успіх залежить від наявності активно нерестячихся цихлід-хазяїв, чиїм таймінгом сом може скористатися; без готових до нересту інкубаторів паразитичного нересту не відбувається. Акваріумісту слід очікувати втрати виводків цихлід-хазяїв, оскільки мальки сома їх поїдають.