Коридорас амбіацус (Corydoras ambiacus): догляд та утримання
Corydoras ambiacus — мирний зграйний панцирний сом верхньої Амазонії з густо вкритим плямами тілом і темною плямою на спинному плавці.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Corydoras ambiacus — панцирний сом родини Callichthyidae. Має густо вкрите плямами тіло і темну пляму на спинному плавці. Це мирний, зграйний вид, якого краще утримувати на м'якому піску групами.
Таксономія
- Родина: Callichthyidae
- Рід: Corydoras
- Наукова назва: Corydoras ambiacus
- Синоніми: Ambiacus Cory
Ареал
Вид мешкає у верхній частині басейну Амазонки в Південній Америці. Це придонна прісноводна риба, здатна до факультативного дихання атмосферним повітрям.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л
- Температура: 22-26 °C (72-79 °F)
- pH: 6.0-7.5
- GH: 2-12 °dGH
- Розмір зграї: від 6 особин
- Тривалість життя: 5-10 років
Живлення
Всеїдний (трофічний рівень близько 2.9), живиться на дні дрібними організмами та детритом. Приймає тонучі готові корми, доповнені живими та замороженими.
Сумісність
Мирний донний мешканець, якого краще утримувати групами від шести особин на м'якому піску. Підходящі сусіди — тетри, расбори та отоцинклюси; агресивних цихлід слід уникати.
Розведення
Corydoras ambiacus відкладає ікру; складність розведення оцінюється як середня.
Охоронний статус
Червоний список МСОП (IUCN): такий, що викликає найменше занепокоєння (Least Concern).
Розведення Corydoras ambiacus: посібник
Огляд
Corydoras ambiacus — невеликий панцирний сом родини Callichthyidae, що сягає максимальної стандартної довжини близько 60-65 мм. Зареєстрований у Ріо-Ампіякуї та інших притоках Амазонки в Перу, Еквадорі та прикордонному регіоні Бразилії, Перу й Колумбії, включно з басейнами Яварі, Напо, Нанай, Укаялі, Пангаякуї та Ясуні. Як і інші представники роду, це донний сом, що відкладає ікру. Докладних власних звітів про нерест саме цього виду мало, тож описана нижче процедура слідує добре задокументованій схемі роду Corydoras; видові показники вважайте приблизними.
Визначення статі
Самки зазвичай більші й у статевозрілому стані помітно округліші та ширші за самців, особливо при погляді згори та при наповненні ікрою (Seriously Fish). Округліший силует тіла — найнадійніша ознака для розрізнення статей.
Підготовка плідників
Готуйте групу на різноманітному кормі. Вид — донний всеїдний, у природі поїдає червів, бентосних ракоподібних, комах і рослинний матеріал (Wikipedia), а в акваріумі приймає тонучі сухі корми, доповнені дрібними живими та замороженими. Добре відгодовані самки помітно наповнюються ікрою перед нерестом.
Нерестовий акваріум
Типова схема розведення Corydoras передбачає окремий акваріум із дрібним піском або голим дном, м'яку ерліфтну губчасту фільтрацію та пучки дрібнолистих рослин або нерестові мачулки як субстрат для ікри. Підтримуйте м'яку, слабокислу або нейтральну воду в переносимому видом діапазоні pH 6,0-8,0 та близько 21-27 градусів C (Seriously Fish).
Поведінка під час нересту та тригер
У межах роду нерест провокується великою (50-70%) підміною води на прохолоднішу з посиленням аерації та течії, повторюваною щодня до реакції риб; це імітує умови сезону дощів. Пари приймають класичну T-позицію, у якій тіло та грудний плавець самця затискають вусики самки, поки вона утримує ікру в кошику з черевних плавців і збирає молоки. Потім вона прикріплює липку ікру до скла, широкого листя або мачулки. Точну кількість ікринок для C. ambiacus у використаних джерелах не вказано.
Догляд за ікрою та мальками
Дорослі Corydoras охоче поїдають власну ікру, тож або видаліть плідників, або перенесіть ікру в окрему ємність для вирощування. Ікра роду зазвичай проклюється приблизно за 3-5 днів. Після розсмоктування жовткового мішка мальки приймають мікрочерв'яка та щойно виклюнутих артемій; чиста вода й тонкий шар піску сприяють ранньому росту.
Типові труднощі
Основні труднощі — довести самок до повної нерестової готовності, забезпечити надійний тригер прохолодною водою та захистити ікру від поїдання дорослими. Грибок на незаплідненій ікрі та погана якість води на стадії мальків — найчастіші причини втрат.