Розведення чорносмугої цихлазоми
Розведення Amatitlania nigrofasciata: винятково легкий субстратний цихлід. Визначення статі, просте формування пари, до 300 ікринок і тижні батьківської турботи.
Огляд
Чорносмуга цихлазома (Amatitlania nigrofasciata), також звана зебровим цихлідом, — субстратний цихлід із Центральної Америки, що розводиться винятково легко. KB-запис оцінює складність розведення як початковий рівень.
Визначення статі
Самці зазвичай більші за самок і з віком розвивають загострені спинний та анальний плавці; у деяких особин з'являється жировий наріст на лобі. У самок характерна темна пляма на спинному плавці, і в нерестовому стані вони яскравіше забарвлені.
Підготовка
Часто пару утворити так само просто, як помістити разом самця й самку. Якщо це не вдається, можна виростити групу мальків, щоб пара сформувалася природно. Готуйте риб на різноманітному кормі та робіть великі щотижневі підміни води до 50% для стимуляції нересту.
Нерестовий акваріум
Забезпечте укриття та сховища, використовуючи глиняні горщики як місця нересту. Вид украй територіальний при нересті, тому в акваріумі має бути простір, куди інші мешканці зможуть відступити.
Поведінка під час нересту та стимул
У готовності обидві риби посилюють забарвлення. Самка обирає й очищає місце нересту, і після залицяння відкладається до 300 ікринок. Головним стимулом слугують великі щотижневі підміни води.
Догляд за ікрою та мальками
Ікра вилуплюється за 3-4 дні, і личинки опускаються на дно печери. Потім їх переносять у заздалегідь викопану ямку в ґрунті, де вони залишаються до розсмоктування жовткового мішка, починаючи плавати через 4-7 днів. Пара демонструє відмінну батьківську турботу протягом кількох тижнів: самка доглядає за мальками, а самець захищає територію. Стартовий корм мальків — науплії Artemia, потім у міру росту — подрібнені пластівці та гранули для цихлідів.
Типові труднощі
Основна складність — украй територіальна агресія нерестової пари, яка може травмувати або вбити сусідів; вид також плідний, тому потрібен план для потомства.