Жовтий хроміс (Chromis nitida): догляд та утримання
Chromis nitida, бар'єрний хроміс, — субтропічна помацентрова риба, ендемік східної Австралії, що утворює групи у товщі води над зовнішніми рифами.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Chromis nitida, бар'єрний хроміс, — помацентрова риба родини Pomacentridae, ендемік східної Австралії, включно з островом Лорд-Хау. Це субтропічний, прохолодноводний вид, що збирається в групи у товщі води.
Таксономія
- Родина: Pomacentridae
- Рід: Chromis
- Наукова назва: Chromis nitida
Ареал
Вид обмежений східною Австралією, включно з островом Лорд-Хау, у субтропічних водах приблизно між 12°пд.ш. і 35°пд.ш. Він пов'язаний із рифом, мешкає в коралових ділянках на зовнішніх краях рифів на глибині 2-40 м, зазвичай 8-25 м.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 200 л
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Питома вага: 1.024-1.026
- Карбонатна твердість (dKH): 8-12
- Розмір зграї: від 6 особин
- Розмір дорослої особини: до приблизно 9 см
- Тривалість життя: 8-15 років
Живлення
FishBase вказує трофічний рівень 2.7, що відповідає планктоноїдному й всеїдному раціону. В акваріумі підходять дрібні заморожені й готові морські корми двічі на день.
Сумісність
Мирний вид середніх шарів води, що збирається в малі та великі групи у товщі води. Уживається з клоунами, хірургами, губанями та бичками. Слід уникати агресивних помацентрових і хижаків, таких як крилатки.
Рифова сумісність
Жовтий хроміс безпечний для рифа. Він живиться планктоном у відкритій воді й не шкодить коралам та безхребетним, придатний для рифових акваріумів з помірною течією.
Розмноження
Розмноження супроводжується утворенням пар, самці охороняють і аерують ікру, прикріплену до субстрату. Розведення в неволі вважається складним.
Розведення жовтого хроміса
Огляд
Chromis nitida, бар'єрний хроміс, обмежений східною Австралією, включно з островом Лорд-Гау, і сягає близько 8,9 см стандартної довжини, утворюючи скупчення в товщі води на краях зовнішніх рифів у багатих коралами зонах. За FishBase, вид яйцекладний з виразною парою при розмноженні, ікра демерсальна й прикріплюється до субстрату, самець охороняє та аерує її. Вид примітний як один із перших Chromis, успішно вирощених через личинкову стадію в неволі Тоддом Ґарднером. Статус IUCN — такий, що викликає найменше занепокоєння.
Визначення статі
Зовнішні статеві відмінності поза нерестом незначні, тому практичним орієнтиром слугує роль при розмноженні: самець утримує й обслуговує гніздо, а самка заходить у нього для відкладання. Оскільки пари формуються всередині скупчення, утримання групи — найнадійніший спосіб отримати сумісних самця й самку.
Підготовка
Група у стабільній рифовій воді з доброю течією при частих невеликих годуваннях приходить у кондицію. Як планктофаг товщі води, вид при регулярному годуванні дрібними планктонними та м'ясними кормами підтримує утворення ікри й відповідає природному раціону, задокументованому в FishBase.
Нерестовий акваріум
За схемою помацентрових самець розчищає ділянку твердого субстрату, формуючи гніздо, тому система має передбачати відкритий плаский камінь на захищуваній території. Оскільки вид доводили до осідання, підхід із розведенням пари та окремою ємністю для вирощування личинок реалістичний за наявності культивованих живих кормів.
Нерестова поведінка та тригер
Помацентрові залицяються ритуальними демонстраціями: швидкі рухи, переслідування та розведення плавців біля гнізда. Самка відкладає шар клейких ікринок на розчищений субстрат, а самець запліднює їх зовнішньо. FishBase зазначає утворення виразної пари при розмноженні цього виду.
Догляд за ікрою та мальками
Демерсальна ікра прикріплюється до субстрату, її охороняє та аерує самець. У Pomacentridae інкубація триває близько двох–семи днів, вивільняючи личинок приблизно 2–4 мм у пелагічну стадію. У задокументованому успіху в неволі дрібних личинок вирощували з використанням культивованих копепод — корму, неодноразово названого необхідним для вирощування хромісів.
Типові труднощі
Хоча Chromis nitida доводили до осідання, пелагічна личинкова фаза залишається вимогливою: личинки крихітні й залежать від щільних живих копепод відповідного розміру, а опубліковані успіхи давали лише скромні кількості. Тому надійне вирощування досі потребує сталої культури живого корму, а не звичайного демонстраційного акваріума.