Садкова аквакультура та морські садки: посібник

Як влаштоване садкове рибництво: типи садків, вибір місця, посадка та годівля, обслуговування сіток, екологічні аспекти та культивовані види.

Огляд

Садкова аквакультура вирощує рибу в огорожах, розміщених в наявній водоймі — озерах, водосховищах, річках або прибережних і морських ділянках. Навколишня вода забезпечує водообмін і кисень, тому садки використовують природну водойму, не відводячи її. FAO і NOAA описують садкове розведення як широко застосовуваний метод як у внутрішній, так і в морській аквакультурі — від невеликих садків у водосховищах до великих прибережних морських садків.

Типи садків і матеріали

Стаціонарні (пальові) садки: сітка, підвішена на палях, забитих у дно, використовується на мілководді зі слабкою течією.
Плавучі садки: сітковий мішок, підвішений на плавучій рамі (бочки, пінопласт або пластикові поплавці), використовується в глибшій стоячій воді.
Жорсткі садки: каркас із бамбука, дерева чи металу там, де застосовують місцеві матеріали.
Сіткові садки: сітка з нейлону чи подібного матеріалу на оцинкованій, алюмінієвій або дерев'яній рамі.

Морські садки для лосося зазвичай мають діаметр від 10 до 32 м і глибину близько 10 м, об'ємом приблизно від 1 000 до 10 000 кубометрів; один великий садок може вміщати до близько 90 000 риб, згідно з літературою з лососевої аквакультури.

Вибір місця

Рекомендації FAO наголошують на достатній глибині води, достатній циркуляції води та доброму, незабрудненому якості води, бо обмін навколишньої води визначає, наскільки щільно можна зариблювати садок. Розчинений кисень, як правило, менш лімітує, ніж у ставках, оскільки течії оновлюють воду навколо сітки, але місце все одно оцінюють за природною стійкістю обраного виду. Захист від сильних хвиль і штормів важливий для плавучих морських садків.

Посадка та годівля

Щільність посадки виражають на одиницю об'єму, і вона широко варіює залежно від виду та системи. Наведені FAO приклади з робіт на водосховищах включають щільність мальків білого товстолобика в кілька сотень особин на кубометр і чистий вихід порядку десятків кілограмів на кубометр. Частина садкового господарства спирається на природний планктон, що проходить крізь сітку, тоді як інтенсивні морські садки залежать від гранульованого комбікорму, що подається рибі.

Обростання та обслуговування сіток

Сітки накопичують водорості, безхребетних та інші обростаючі організми, що перекривають потік води та знижують обмін кисню. Оператори чистять або міняють сітки, і FAO зазначає, що в деяких прісноводних системах підсаджують невелику кількість риб, що об'їдають стінки садка, аби допомогти контролювати ріст на сітці. Цілісність сітки також підтримують, щоб запобігти втечам.

Екологічні аспекти

Стічні води та поживні речовини: незʼїдений корм і відходи риби — головне джерело надлишку поживних речовин, контрольоване нормами якості води.
Вплив на дно: органічна речовина, що осідає під садками, може впливати на дно, тому зони впливу обмежують і відстежують.
Втечі: риба, що втекла, може конкурувати з дикими популяціями та впливати на них генетично.
Помʼякшення: грамотний вибір місця, перелоги (фоллоуінг) та інтегрована мультитрофічна аквакультура знижують вплив.

Культивовані види

У внутрішньому садковому господарстві часто вирощують тиляпій (Oreochromis niloticus, O. mossambicus) і коропів, таких як Cyprinus carpio та китайські коропи. У морському та прибережному садковому господарстві вирощують атлантичного лосося (Salmo salar), райдужну форель (Oncorhynchus mykiss), європейського морського окуня (сибаса), дораду та кобію, серед інших. Норвегія і Чилі разом дають більшу частину світового виробництва лососевих, переважно вирощуваних у морських садках після прісноводної стадії смолта.