Чорний рубіновий барбус: догляд та утримання
Pethia nigrofasciata — мирний зграйний барбус, ендемік Шрі-Ланки; нерестові самці стають насичено рубіново-червоними.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Pethia nigrofasciata, чорний рубіновий барбус, — невеликий коропоподібний, описаний Günther у 1868 році. Це ендемік Шрі-Ланки, добре відомий в акваріумістиці завдяки яскравій зміні забарвлення в дорослих самців, тіло яких у нерест стає темно-рубіново-червоним.
Таксономія
- Родина: Cyprinidae
- Рід: Pethia
- Наукова назва: Pethia nigrofasciata
- Синоніми: Barbus nigrofasciatus, Puntius nigrofasciatus
Ареал
Вид обмежений басейнами річок Келані та Нілвала в південно-західній вологій зоні Шрі-Ланки. Цей тропічний дощовий регіон отримує 2000-3000 мм опадів на рік, температура води доволі стала й становить близько 25-27 °C. Риба населяє лісові затінені струмки з піщаним або гравійним дном.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 100 л (близько 26 гал)
- Температура: 22-26 °C (72-79 °F)
- pH: 6.0-7.5
- GH: 5-18 °dGH
- Розмір зграї: щонайменше 6-10 особин
- Тривалість життя: 4-6 років
Виду підходить густо засаджений акваріум із темним ґрунтом, плавучими рослинами, корчами та листяним опадом.
Живлення
Дикі популяції живляться діатомеями, водоростями, детритом і дрібними безхребетними. В акваріумі чорний рубіновий барбус всеїдний і приймає якісні сухі пластівці й гранули поряд із дрібними живими та замороженими кормами — мотилем, дафнією та артемією.
Сумісність
Pethia nigrofasciata, як правило, дуже мирний і за своєю природою зграйний вид, тож утримувати слід щонайменше шість-десять особин. Більша група заохочує природну поведінку й допомагає самцям набути найкращого забарвлення. Вид підходить для мирного угруповання риб схожого розміру.
Розведення
Чорний рубіновий барбус — вільнонерестовий ікромет, що не дбає про потомство. У нерестових самців голова та передня частина тіла набувають червонувато-пурпурового кольору. Самиці розкидають понад 100 ікринок серед дрібнолистих рослин на мілководді, ікра виклюється приблизно через 24-48 годин.
Природоохоронний статус
За даними Wikipedia, вид внесено до Червоного списку МСОП як уразливий (Vulnerable), серед загроз називається вилов для акваріумної торгівлі; вивезення диких особин зі Шрі-Ланки наразі заборонено.
Чорний рубіновий барбус (Pethia nigrofasciata): розведення
Огляд
Pethia nigrofasciata — барбус, ендемічний для Шрі-Ланки, обмежений лісовими струмками басейнів Келані та Нілвала у вологій південно-західній зоні острова. Сягає близько 50-55 мм стандартної довжини; це ікромет без турботи про потомство, успішно розводжуваний у неволі.
Визначення статі
Дорослі самці помітно дрібніші, стрункіші та яскравіші за самок, особливо в нерестовий сезон, коли малюнок темніє, а голова й передня частина тіла стають червоно-фіолетовими. Самки скромніші й повночеревіші.
Підготовка
Кондиціонуйте плідників разом на різноманітному раціоні, доки самці не проявлять шлюбне забарвлення, а самки не наповняться ікрою. Дикий тип найкраще почувається в м'якій слабокислій воді; розведені на фермах риби пластичніші.
Нерестовий акваріум
Помістіть добре підготовлену пару в дуже слабо освітлений нерестовик із дном із сітки або рослин, щоб ікра провалювалася, а дорослі не діставали до неї. За даними FishBase, нерест відбувається на мілководді серед прибережних заростей, тож дрібнолисті рослини добре підходять виду.
Нерестова поведінка та тригер
Пара розкидає ікру по нерестовому субстрату; кладка може перевищувати 100 ікринок. Тепла м'яка вода й добре кондиціонування приводять риб у нерестовий стан.
Догляд за ікрою та мальками
Дорослі, найімовірніше, поїдять ікру за можливості, тож їх слід прибрати, щойно її помічено. Ікра вилуплюється приблизно за 1-2 дні, мальки стають вільно плаваючими приблизно через 24 години. Починайте годувати мальків кормом рівня інфузорій, доки вони не зможуть їсти мікрочерв'яка чи науплій Artemia.
Типові труднощі
Поїдання ікри — головний ризик, що вирішується дном-пасткою та швидким видаленням дорослих. Дикі особини можуть неохоче нереститися, якщо не забезпечити м'яку кислу воду їхніх рідних струмків.