Бета Ферша (Betta foerschi): догляд та утримання
Betta foerschi — інкубуюча в роті дика бета, ендемік півдня Борнео; утримується у м'якій кислій воді лісових струмків.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Betta foerschi — дика бета родини Osphronemidae, описана Vierke в 1979 році. Ендемік острова Борнео, відома з його південної частини: провінція Центральний Калімантан (Kalimantan Tengah) та околиці Кубу в Західному Калімантані (Kalimantan Barat), Індонезія. Видова назва дана на честь німецького акваріуміста Вальтера Ферша.
Таксономія
- Родина: Osphronemidae
- Рід: Betta
- Наукова назва: Betta foerschi
- Описаний: Vierke, 1979
Ареал
За даними Seriously Fish та Wikipedia, Betta foerschi мешкає в затінених лісових болотах і струмках дощового лісу з мілкою кислою водою, вкритою опалим листям, на півдні Борнео.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 40 л
- Температура: 22-26 °C (72-79 °F)
- pH: 4.5-6.5
- GH: 1-6 °dGH
- Тривалість життя: 3-5 років
- Течія: слабка; затінене середовище з листяним опадом
Живлення
Betta foerschi — хижак. Seriously Fish зазначає перевагу дрібних живих і заморожених безхребетних — мотиля, артемії та дафнії, хоча в неволі риба може приймати сухі корми.
Сумісність
Риба середніх шарів води, може бути територіальною й агресивною до родичів. Seriously Fish рекомендує тримати її окремо або з дуже мирними видами; дані щодо утримання кількома парами суперечливі стосовно стійкої агресії.
Розмноження
Betta foerschi інкубує ікру в роті (батьківський тип). За даними Seriously Fish, демонструє незвичну репродуктивну поведінку: ікра спершу вловлюється анальним плавцем самки, після чого самець забирає її в рот для інкубації.
Охоронний статус
Wikipedia відносить Betta foerschi до категорії «Під загрозою зникнення» (Endangered) Червоного списку МСОП, що відображає її обмежене поширення.
Розведення Betta foerschi: посібник
Огляд
Betta foerschi — борнейська інкубуюча в роті бета, що населяє лісові болотні струмки та заводі, деякі з яких завглибшки лише кілька сантиметрів, з кислою, забарвленою танінами водою. Це складний вид; самець виношує кладку в ротовій порожнині.
Визначення статі
Самці яскравіші, з видовженими непарними плавцями та оранжево-червонішими, чіткіше окресленими зябровими штрихами, тоді як у самок штрихи золотаво-жовті.
Нерестовий акваріум
- Температура: 22-28 C
- pH: 4.0-6.0
- Жорсткість: 18-90 ppm (м'яка, кисла вода)
- Максимально щільна кришка (деякі заводчики беруть плівку) для збереження теплого вологого повітря
Кисла, забарвлена танінами м'яка вода, що повторює болотний біотоп, і щільна кришка для збереження вологого повітря однаково важливі для розведення.
Нерестова поведінка та тригер
Після тривалого залицяння пара утворює типові для лабіринтових обійми, самець обвиває самку; перед справжнім нерестом можливі кілька пробних обіймів. Незвично, що ікра ловиться анальним плавцем самки, а не самця.
Догляд за ікрою та мальками
Період інкубації триває 8-14 днів, після чого самець випускає вільноплавних мальків. Самець може приймати корм у цей період, а дорослі зазвичай не поїдають мальків. Мальки достатньо великі, щоб одразу брати рухливий корм — мікрочерв'яка та науплії артемії, хоча надлишок артемії може спричинити проблеми зі здоров'ям.
Типові труднощі
Головна складність — підтримання стабільної м'якої кислої води. Як і в інших інкубуючих у роті, потурбований самець може випустити кладку рано, тому нерестовик слід тримати в спокої.