Антіас Бартлетта (Pseudanthias bartlettorum): догляд та утримання
Pseudanthias bartlettorum — західнотихоокеанський рифовий антіас, що живе великими гаремними зграями над омиваними течією схилами рифу й живиться зоопланктоном.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Pseudanthias bartlettorum — рифовий антіас, у якого верх голови та тіла яскраво-жовтий, а решта тіла лавандова, з темно-оранжевою смугою від рила до області під оком. У самців потовщена, трохи загострена верхня губа. Один із витриваліших антіасів і частий вибір як перший антіас. Вид також згадується під назвою Nemanthias bartlettorum.
Таксономія
- Родина: Serranidae
- Рід: Pseudanthias
- Наукова назва: Pseudanthias bartlettorum
- Синоніми: Nemanthias bartlettorum
Ареал
Вид мешкає в західній частині Тихого океану, відмічений біля Палау, Косрае, Кваджалейна, Науру, Табуаерана й Тонга. Трапляється в зонах сильної течії — на схилах рифу, урвищах і в каналах, до глибини близько 30 м, утворюючи великі зграї з кількох самців і кількох десятків самок та молоді.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний обʼєм: 200 л
- Температура: 24-27 °C (75-81 °F)
- pH: 8.1-8.4
- Солоність: SG 1.024-1.026
- Карбонатна жорсткість: 8-12 dKH
- Розмір зграї: від 5 особин
- Тривалість життя: 3-7 років
Живлення
У природі Pseudanthias bartlettorum живиться зоопланктоном у товщі води. Оскільки це постійний планктофаг, акваріумним особинам потрібно кілька невеликих годувань мʼясним морським кормом на день для підтримки форми.
Сумісність
Риба миролюбна й рифобезпечна, живе гаремними групами, тому утримується як один самець із кількома самками. Добре уживається з клоунами, хірургами, губанями та хромісами, але поєднання з іншими видами антіасів і агресивними рибами слід уникати.
Розмноження
Як і інші антіаси, вид утворює гареми зі зміною статі між самками й самцями. Розведення в неволі досягається рідко.
Розведення антіаса Бартлетта (Pseudanthias bartlettorum): посібник
Огляд
Pseudanthias bartlettorum — дрібний рифовий антіас західної частини Тихого океану, відзначений біля Палау, Каролінських і Маршаллових островів, Науру, Кірибаті та Тонга, що сягає близько 9 см і живе до 30 м на обдуваних течією рифових стінах і схилах. Утворює великі зграї з кількох самців і багатьох самок, але задокументованого методу розведення в домашньому акваріумі немає.
Соціальна структура та розмноження
Вид живе великими зграями з кількох самців і кількох десятків самок та молоді й проявляє тонкий статевий диморфізм: у самців потовщена, злегка загострена верхня губа, здатна рухатися, тоді як у самок кінцевий рот. Wikipedia не дає інформації про нерестову поведінку, зміну статі або розведення в неволі, тому репродуктивні деталі окрім цієї гаремної структури не описані.
Чому вид не розводять удома
Антіаси роду Pseudanthias — планктоноїдні, що живляться зоопланктоном, і, як більшість рифових серранів цієї групи, нерестяться, випускаючи ікру та сперму в товщу води, виробляючи найдрібніших пелагічних личинок. Вирощування таких личинок потребує спеціалізованих інкубаторних систем і безперервних культур живого корму, які не можна відтворити в домашньому акваріумі, і аматорське розведення цього виду не задокументоване.
Нотатки щодо утримання
Замість проєкту з розведення вид утримують як зграйну демонстраційну рибу в просторому рифі. Йому потрібна сильна течія, що відображає обдувані течією рифові стіни, схили та канали, які він населяє, і він живиться зоопланктоном, тому потрібне багаторазове годування дрібними кормами на день для підтримання форми. Більша група лише з одним або кількома самцями знижує соціальні конфлікти.