Astyanax fasciatus: догляд та утримання
Astyanax fasciatus — витривала срібляста тетра від Мексики до Аргентини, що переносить прохолоднішу воду за більшість харацинових.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Astyanax fasciatus — срібляста прісноводна харацинова риба, первісно описана як Chalceus fasciatus Кюв'є у 1819 році. За сучасною систематикою її відносять до роду Psalidodon; FishBase вказує максимальну загальну довжину близько 17,1 см. Раніше вид вважали близькоспорідненим мексиканській тетрі.
Таксономія
- Родина: Characidae
- Рід: Astyanax
- Наукова назва: Astyanax fasciatus
- Синонім: Psalidodon fasciatus (поточне використання у FishBase і Wikipedia)
- Первісно описаний як Chalceus fasciatus (Cuvier, 1819)
Ареал
FishBase відзначає вид у більшості прісноводних басейнів від Мексики до Аргентини, що робить його однією з найпоширеніших американських харацинових риб. Вид потамодромний і надає перевагу струмкам і річкам без сильної течії, а також стоячим (лентичним) водоймам.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 150 л
- Температура: 18-26 °C (64-79 °F)
- pH: 6.5-8.0
- GH: 5-18 °dGH
- Розмір зграї: 6 і більше особин
- Тривалість життя: 5-8 років
Живлення
Вид всеїдний зі схильністю до хижацтва. FishBase присвоює йому трофічний рівень близько 3,0 і описує як рухливу хижу рибу, яка поїдає дрібну рибу та відкушує шматочки м'яса. В акваріумі приймає різноманітний корм — сухий, заморожений і живий.
Сумісність
Це активна зграйна риба середнього шару води, яку краще тримати групою. Через хижі нахили її не слід тримати з дуже дрібними рибами, яких вона може з'їсти; краще підходять сусіди подібного або більшого розміру, міцні. Wikipedia зазначає, що цей вид є моделлю для наслідування лускоїду Deuterodon heterostomus.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (оцінка від 16 листопада 2020 р.).
Розведення астіанакса смугастого (Astyanax fasciatus)
Огляд
Astyanax fasciatus, нині віднесений до Psalidodon fasciatus, — витривалий харацин, широко поширений у більшості прісноводних басейнів від Мексики до Аргентини, завдовжки близько 17 см. Мешкає в струмках і річках без сильної течії, зафіксований приблизно за 20-25 C. Раніше його вважали близьким до мексиканської тетри (комплексу поверхневих і печерних форм), але використані джерела не описують печерних чи поверхневих морф у самого цього виду. Це ікромечущий харацин.
Визначення статі
Зрілі самиці в нерестовій кондиції округліші за самців. Докладний зовнішній диморфізм для цього виду у використаних джерелах не описаний.
Підготовка плідників
Використовуйте великий, добре фільтрований акваріум для цієї порівняно великої тетри й годуйте риб різноманітно. Вид терпить прохолоду, тож сезонна температура в межах його діапазону допомагає довести риб до кондиції.
Нерестовик
- Великий нерестовик під тетру завдовжки до приблизно 17 см.
- Вода в межах виду (близько pH 6,5-8,0, помірна жорсткість, приблизно 20-25 C).
- Спокійні умови зі слабкою течією, що нагадують природне стояче середовище.
- Дрібнолисті рослини або захисне дно для прийняття розкиданої ікри.
Нерестова поведінка та тригер
Як ікромечущий харацин, вид, як очікується, розкидає ікру у спокійній воді без турботи про потомство, подібно до близького родича A. bimaculatus. Докладні видові тригери нересту та плодючість у використаних джерелах не задокументовані.
Типові складнощі
Головний ризик — поїдання ікри плідниками, як у всіх ікромечущих тетр. Оскільки видових даних про розведення мало, заводчику варто відстежувати результат і забезпечити захисний субстрат.