AquairiБаза знань

Astyanax bimaculatus: догляд та утримання

Astyanax bimaculatus — витривала широко поширена південноамериканська тетра, названа за темними плямами на плечі та біля основи хвоста.

Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено

Огляд

Astyanax bimaculatus — прісноводна харацинова риба, вперше описана Ліннеєм у 1758 році. Її впізнають за двома виразними темними позначками: плечовою (гумеральною) плямою та другою плямою біля основи хвостового плавця. За даними FishBase, максимальна довжина становить близько 17,5 см, а максимальна зафіксована маса — майже 92 г; самки більші за самців.

Таксономія

  • Родина: Characidae
  • Рід: Astyanax
  • Наукова назва: Astyanax bimaculatus
  • Первісно описаний як Salmo bimaculatus (Linnaeus, 1758)

Ареал

Вид має широке поширення по Південній Америці — від Панами через басейн Амазонки до Оріноко та багатьох інших річкових систем. За даними FishBase, він населяє великі вільнотечні прозорі річки, малі струмки, дренажні канави, а також штучні ставки й водосховища, виявляючи помітну терпимість до мінливих умов.

Вимоги до акваріума

  • Мінімальний об'єм акваріума: 200 л
  • Температура: 18-28 °C (64-82 °F)
  • pH: 6.0-7.8
  • GH: 4-18 °dGH
  • Розмір зграї: 6 і більше особин
  • Тривалість життя: 5-8 років

Живлення

Astyanax bimaculatus — всеїдний вид. FishBase зазначає, що він живиться зоопланктоном, детритом, вищими рослинами, а інколи й лускою інших риб; трофічний рівень — близько 2,4. Згідно з дослідженнями раціону, наведеними у Wikipedia, дієта мішана: приблизно 60% рослинної їжі та 40% тваринної, причому серед тварин корм найчастіше складають комахи.

Сумісність

Це активна зграйна тетра середнього шару води, яку краще тримати групою у просторому акваріумі. Вид може бути напівагресивним і здатний обкушувати луску чи плавці значно дрібніших сусідів, тож до нього добирають міцних риб подібного або більшого розміру, а не дрібних і ніжних.

Розмноження

Вид належить до ікрометних (тих, що розсіюють ікру) і здатний розмножуватися цілий рік, з піком нересту приблизно в січні та лютому. FishBase зазначає, що гаметогенез відбувається в сухий сезон, щоб розмноження починалося з приходом дощів; нерест досягався в неволі.

Природоохоронний статус

Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (оцінка від 4 березня 2021 р.).

Розведення астіанакса двосмугового (Astyanax bimaculatus)

Огляд

Astyanax bimaculatus — великий витривалий і широко поширений харацин, що трапляється від Панами до басейну Амазонки, завдовжки до приблизно 17,5 см. Названий за двома темними позначками: виразною плечовою плямою та плямою біля основи хвостового плавця. Це ікромечущий вид; гаметогенез відбувається в сухий сезон, щоб розмноження почалося з дощами; нерест досягнутий у неволі.

Визначення статі

У зрілих риб стать краще визначати за формою тіла: наповнені ікрою самиці виглядають повнішими. Докладний зовнішній диморфізм у використаних джерелах не описаний.

Підготовка плідників

З огляду на розмір використовуйте великий, добре фільтрований акваріум і годуйте риб різноманітно. Оскільки вид здатний розмножуватися цілий рік з піком у січні-лютому та менш активний з травня по липень, підготовка найефективніша перед природним піком нересту.

Нерестовик

  • Великий нерестовик під тетру завдовжки до приблизно 17,5 см.
  • Від м'якої до помірно жорсткої води в межах виду (pH 5,5-7,5, до приблизно 25 dH, близько 20-28 C).
  • Ділянки зі слабкою течією, оскільки ікра відкладається у спокійній воді.
  • Дрібнолисті рослини або захисне дно для прийняття розкиданої ікри.

Нерестова поведінка та тригер

Ікра A. bimaculatus слабоклейка і відкладається в середовищі зі слабкою течією. Вид може розмножуватися цілий рік з піком у січні-лютому та рідше в активній нерестовій кондиції з травня по липень. Імітація початку сезону дощів допомагає запустити нерест.

Типові складнощі

Як у ікромета, дорослі можуть поїдати ікру, тож бажані захисний субстрат або видалення плідників. Великий розмір потребує багато місця, а докладні дані про плодючість у використаних джерелах не наведені.

Джерела

  1. FishBase
  2. Wikipedia (CC BY-SA 4.0)

Більше Профілі видів

Дивитись усі Профілі видів →