Кардинал Хартцфельда (Apogon hartzfeldii): догляд та утримання
Apogon hartzfeldii — донний нічний кардинал західної частини Індо-Пацифіки, що ховається на захищених рифових платформах і в мілководних лагунах.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Apogon hartzfeldii — морський кардинал родини Apogonidae, описаний Блеекером у 1852 році. FishBase подає його під чинною валідною назвою Ostorhinchus hartzfeldii і повідомляє про максимальну довжину близько 12 см; це донний, нічний, пов'язаний із рифом вид.
Таксономія
- Родина: Apogonidae
- Рід: Apogon
- Наукова назва: Apogon hartzfeldii
- Чинна валідна назва (FishBase): Ostorhinchus hartzfeldii (Bleeker, 1852)
Ареал
За даними FishBase, вид трапляється в Індонезії, на Філіппінах і Палау до Борнео, північно-західної Австралії та Арафурського моря, на глибинах від 1 до 28 м (зазвичай 1-12 м). Населяє захищені рифові платформи та мілководні лагуни, часто серед уламків або коралів.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм: 200 л
- Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
- pH: 8,1-8,4
- GH: 8-12 °dGH
- Розмір групи: щонайменше 3 особини
- Тривалість життя: 3-8 років
Живлення
FishBase присвоює виду хижий трофічний рівень близько 3,6. Як нічний кардинал він живиться вночі; в акваріумі приймає м'ясні морські корми.
Сумісність
Це мирний вид, що займає середню товщу води і ховається вдень. Підходить для спокійних морських угруповань із рибами-клоунами, хірурговими, губанами та бичками, і його не слід утримувати з великими хижаками.
Розмноження
FishBase описує вид як такий, що інкубує ікру в роті, з утворенням виразних пар під час залицяння та нересту; самець інкубує ікру в роті.
Природоохоронний статус
Червоний список МСОП: такий, що викликає найменше занепокоєння (оцінка 2021 року), за даними FishBase.
Apogon hartzfeldii: посібник з розведення
Огляд
Apogon hartzfeldii (нині також віднесений до Ostorhinchus) — індо-тихоокеанський кардинал, поширений від Індонезії та Філіппін до Борнео, північно-західної Австралії й Арафурського моря, що сягає близько 12 см загальної довжини на глибині приблизно від 1 до 28 м (FishBase). Це донний нічний вид, що трапляється дрібними групами серед уламків або коралів захищених рифових мілин і мілких лагун, а також серед скупчень довгоголкових їжаків.
Визначення статі
Зовнішнє визначення статі для цього виду не задокументоване; самця впізнають за більшою головою та щелепою, що служать для інкубації ікри, як в інших кардиналів. Оскільки риба трапляється дрібними групами, утримання кількох особин разом і спостереження за вираженим утворенням пар — практичний шлях до нерестової пари.
Підготовка
Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та часте годування дрібним тваринним кормом. З хижою позицією середнього трофічного рівня (FishBase) вид бере збагачений мізис, дрібних морських ракоподібних та дрібно нарізані морепродукти; вечірнє годування відповідає його нічним звичкам і нарощує кондицію в групі.
Нерестовий біотоп
Нерестовий біотоп відтворює захищену рифову мілину: уламки, сміття або гіллястий корал для прихистку, плюс приглушене світло та спокійну або помірну течію. Окремий акваріум із мінімумом турбування дозволяє парі обжитися й залицятися вночі та спрощує стеження за виношуючим самцем.
Нерестова поведінка та тригер
Вид належить до ротових інкубаторів із вираженим утворенням пар під час залицяння та нересту (FishBase). Самиця передає ікряну масу самцеві, який запліднює та орально інкубує її; видоспецифічні розміри кладки й точні тригери в цитованому джерелі не наведені й тому опущені, а повторним нерестам сприяють стабільні умови.
Догляд за ікрою та мальками
Самець носить ікряну масу в роті й не живиться під час інкубації — батьківська ротова схема родини. Випущені личинки дрібні й пелагічні, їм потрібна окрема ємність із дуже дрібним стартовим кормом; цитоване джерело підтверджує ротове інкубування, але не дає видового протоколу вирощування.
Типові труднощі
Як і в споріднених кардиналів, личинкова стадія — обмежувальний чинник, а не утворення пари. Дрібним пелагічним личинкам потрібен придатний мікрокорм з першого годування, а голодуючого виношуючого самця треба захищати від утисків, тож важлива спокійна, сита група між нерестами.