Apogon hartzfeldii: посібник з розведення

Apogon hartzfeldii — дрібний рифовий кардинал, що утворює пару під час залицяння й виношує ікру в роті самця. Посібник описує формування пари, підготовку та цикл батьківського ротового інкубування.

Огляд

Apogon hartzfeldii (нині також віднесений до Ostorhinchus) — індо-тихоокеанський кардинал, поширений від Індонезії та Філіппін до Борнео, північно-західної Австралії й Арафурського моря, що сягає близько 12 см загальної довжини на глибині приблизно від 1 до 28 м (FishBase). Це донний нічний вид, що трапляється дрібними групами серед уламків або коралів захищених рифових мілин і мілких лагун, а також серед скупчень довгоголкових їжаків.

Визначення статі

Зовнішнє визначення статі для цього виду не задокументоване; самця впізнають за більшою головою та щелепою, що служать для інкубації ікри, як в інших кардиналів. Оскільки риба трапляється дрібними групами, утримання кількох особин разом і спостереження за вираженим утворенням пар — практичний шлях до нерестової пари.

Підготовка

Підготовка спирається на стабільні рифові параметри та часте годування дрібним тваринним кормом. З хижою позицією середнього трофічного рівня (FishBase) вид бере збагачений мізис, дрібних морських ракоподібних та дрібно нарізані морепродукти; вечірнє годування відповідає його нічним звичкам і нарощує кондицію в групі.

Нерестовий біотоп

Нерестовий біотоп відтворює захищену рифову мілину: уламки, сміття або гіллястий корал для прихистку, плюс приглушене світло та спокійну або помірну течію. Окремий акваріум із мінімумом турбування дозволяє парі обжитися й залицятися вночі та спрощує стеження за виношуючим самцем.

Нерестова поведінка та тригер

Вид належить до ротових інкубаторів із вираженим утворенням пар під час залицяння та нересту (FishBase). Самиця передає ікряну масу самцеві, який запліднює та орально інкубує її; видоспецифічні розміри кладки й точні тригери в цитованому джерелі не наведені й тому опущені, а повторним нерестам сприяють стабільні умови.

Догляд за ікрою та мальками

Самець носить ікряну масу в роті й не живиться під час інкубації — батьківська ротова схема родини. Випущені личинки дрібні й пелагічні, їм потрібна окрема ємність із дуже дрібним стартовим кормом; цитоване джерело підтверджує ротове інкубування, але не дає видового протоколу вирощування.

Типові труднощі

Як і в споріднених кардиналів, личинкова стадія — обмежувальний чинник, а не утворення пари. Дрібним пелагічним личинкам потрібен придатний мікрокорм з першого годування, а голодуючого виношуючого самця треба захищати від утисків, тож важлива спокійна, сита група між нерестами.