Апістограма еунотус (Apistogramma eunotus): догляд та утримання
Apistogramma eunotus — південноамериканська карликова цихліда; посібник охоплює ареал, параметри води, живлення, сумісність і розмноження.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Apistogramma eunotus — карликова цихліда родини Cichlidae, описана Kullander, 1981. Мешкає в басейні Амазонки, у притоках Укаялі та Амазонки і в річці Яварі в Перу та річці Жапура в Бразилії; вид описано з Ріо-Укаялі поблизу міста Пукальпа в центральному Перу. За даними FishBase, сягає близько 5.3 см стандартної довжини.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Наукова назва: Apistogramma eunotus
- Автор опису: Kullander, 1981
Середовище існування
Природний ареал виду охоплює басейні Амазонки, у притоках Укаялі та Амазонки і в річці Яварі в Перу та річці Жапура в Бразилії; вид описано з Ріо-Укаялі поблизу міста Пукальпа в центральному Перу. Як і більшість представників роду, надає перевагу захищеним краям струмків і проток із листяним опадом та слабкою течією. Представники роду Apistogramma зазвичай трапляються на мілководді, нерідко менш ніж 40 см завглибшки.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний обʼєм акваріума: 80 л (~21 галонів США)
- Температура: 24-28 °C (75-82 °F)
- pH: 5.5-7.5
- GH: 2-12 °dGH
- Розмір дорослої особини: 6-8 см
- Тривалість життя: 3-5 років
Живлення
Апістограми — усеїдні риби зі схильністю до мікрохижацтва: у природі живляться личинками водних комах, дрібними безхребетними та іншою дрібною здобиччю. В акваріумі приймають живі та заморожені корми — мотиля, артемію, дафнію; багато особин беруть і сухі корми.
Сумісність
Це напівагресивна придонна карликова цихліда. Краще утримувати з мирними верхньо- та середньошаровими дизер-рибами — дрібними харациновими (наприклад, кардинал-тетра, тетра-родостомус), коридорасами та клиноплямистими. Утримання більш ніж одного самця того ж виду, а також сусідство зі скаляріями чи великими агресивними цихлідами не рекомендоване через територіальні конфлікти, особливо в період нересту.
Розмноження
Апістограми — печерні нерестовики. Ікра відкладається на стелю печери або укриття; самка доглядає ікру та мальків, а самець охороняє ширшу територію. У Apistogramma eunotus самка зазвичай відкладає 100–150 ікринок на стелю печери та опікає ікру й личинок. Нересту сприяє мʼяка слабокисла вода.
Охоронний статус
Червоний список МСОП: Least Concern (LC), assessed 2020.
Apistogramma eunotus: посібник з розведення
Огляд
Apistogramma eunotus описана з Ріо-Укаялі поблизу Пукальпи в центральному Перу й широко поширена в притоках Амазонки, зокрема в басейнах Ітая, Самірія, Ампіяку та Яварі. Має код DATZ A73 і належить до підкомплексу A. eunotus у складі комплексу A. regani лінії A. regani. Seriously Fish описує її як субстратного нерестовика, що відкладає ікру в щілинах чи порожнинах серед декорацій; самка повністю відповідає за потомство.
Визначення статі
Самці більші, яскравіші й мають довші плавці, ніж самки. Самці сягають близько 5,5 см стандартної довжини, тоді як самки — щонайбільше близько 4 см. Більший і ошатніший самець контрастує з меншою та скромнішою самкою.
Підготовка
Як хижа карликова цихліда, A. eunotus підготовлюється дрібними живими та замороженими кормами. Диких особин краще утримувати окремо або з дрібними рибами-дизерами, тоді як розведені в неволі підходять для загальних акваріумів; регулярне годування доводить самок до кондиції.
Нерестовий акваріум
Забезпечте печерки чи щілини, зокрема дрібні печери, недоступні самцю, щоб у самки був безпечний прихисток під час догляду за потомством. Seriously Fish наводить нерестові параметри: 23-29 °C, pH 5,5-7,0 і жорсткість 0-90 ppm, що свідчить про більшу адаптивність, ніж у суто чорноводних апістограм. Вид не можна утримувати з іншими видами Apistogramma.
Нерестова поведінка та тригер
Самка відкладає ікру всередині порожнини й захищає її. У невеликих акваріумах самець може ставати агресивним до самки під час нересту, і його, можливо, доведеться відсадити; вид тяжіє до моногамних пар, а не до великих гаремів.
Догляд за ікрою та мальками
Самка повністю бере на себе захист ікри та мальків, водить вільноплавне потомство, поки самець охороняє прилеглу зону. Використані джерела не наводять видоспецифічної кількості ікринок.
Типові труднощі
Головна складність — агресія самця до самки під час нересту; допомагають недоступні самцю печери та достатній об'єм. Терпимість виду до широкого діапазону параметрів робить його однією з найдоступніших для розведення апістограм. Wikipedia зазначає, що в усього роду умови води впливають на співвідношення статей: тепліша вода і, в деяких видів, нижчий pH дають більше самців, тож стабільні помірні параметри допомагають отримати збалансоване потомство.