Довгоприманковий вудильник (Antennarius multiocellatus): догляд та утримання

Antennarius multiocellatus, довгоприманковий вудильник, — найпоширеніший вудильник західної Атлантики з численними очкоподібними плямами та довгою принадою.

Огляд

Antennarius multiocellatus, довгоприманковий вудильник, — морська риба родини Antennariidae, описана Валансьєном 1837 року. FishBase називає його найпоширенішим вудильником у Вест-Індії. Тіло коротке, кулясте, з товстою бородавчастою шкірою та безліччю очкоподібних відмітин; видова назва multiocellatus означає «багатоочкова».

Таксономія

Родина: Antennariidae
Рід: Antennarius
Наукова назва: Antennarius multiocellatus (Valenciennes, 1837)

Середовище існування

FishBase фіксує вид у західній Атлантиці (Бермуди, рифи Флорида-Кіс, Мексиканська затока, Багами, Великі та Малі Антильські острови й Карибське море) та східній Атлантиці (острів Вознесіння). Трапляється на мілких рифах, зазвичай у багатих на губки місцях, де забарвлення забезпечує маскування. Глибини — від 0 до 66 м, бажана температура близько 27-28 °C.

Вимоги до акваріума

Мінімальний об'єм: 250 л
Температура: 24-26 °C (75-79 °F)
pH: 8.1-8.4
GH: 8-12 °dGH
Розмір дорослої особини: 12-18 см (FishBase подає максимум 20 см TL)
Тривалість життя: 5-20 років

Живлення

Довгоприманковий вудильник — хижак. FishBase повідомляє, що він живиться переважно рибою, але бере й ракоподібних, а Wikipedia додає крабів і раків-богомолів. Це засадний мисливець з ілліціумом приблизно вдвічі довшим за другий промінь спинного плавця; він здатний проковтнути здобич, більшу за себе, і завдати кидка за тисячні частки секунди. В акваріумі зазвичай дають живі чи розморожені м'ясні корми, наприклад срібнянку.

Сумісність

Це поодинокий придонний вид, який краще утримувати окремо або лише зі співродичами схожого розміру. Дрібні риби та декоративні креветки будуть з'їдені, тож їх слід уникати.

Розмноження

Вид яйцекладний. FishBase описує ікру, укладену в драглистий слиз — «яйцевий пліт» або «вуаль». Wikipedia зазначає, що пари переміщуються по дну, а потім піднімаються до поверхні для випуску ікри.

Природоохоронний статус

Червоний список МСОП: під найменшою загрозою (оцінка 2013 р.), за даними FishBase.