Розведення Ancistrus brevipinnis (L059)

Розведення коротко-плавникового анциструса Ancistrus brevipinnis (L059): визначення статі за щупальцями, печерний нерест і турбота самця за задокументованою моделлю роду Ancistrus.

Огляд

Ancistrus brevipinnis — лорикарієвий анциструс, ендемік Бразилії, який, за даними Wikipedia, трапляється в басейні Лагоа-дус-Патус у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Сягає стандартної довжини близько 10,7 см, частіше трапляється в гірських струмках і активніший уночі; IUCN відносить його до «Least Concern». Видових повідомлень про нерест мало, тому виклад нижче слідує задокументованій біології розмноження роду Ancistrus.

Визначення статі

У Ancistrus у дорослих самців помітні великі м'ясисті головні щупальця, тоді як у самок можуть бути лише дрібніші щупальця по краю рила. У самців також розвиваються висувні щічні одонтоди, які в самок розвинені слабше або відсутні.

Нерестовий акваріум

Види Ancistrus нерестяться в порожнинах, печерах і норах у берегах, тому слід розмістити закриті печери як гнізда. Оскільки представники роду мешкають у проточних водах, нересту сприяє добре насичена киснем вода з течією.

Нерестова поведінка та тригер

Самці готують місце для гнізда й залицяються до самок, розправляючи спинний і хвостовий плавці. Wikipedia зазначає дослідження, за якими головні щупальця можуть імітувати мальків, приваблюючи самок.

Догляд за ікрою та мальками

Самки відкладають 20-200 клейких ікринок, зазвичай на стелю порожнини. Лише самець чистить і обмахує ікру, підтримуючи приплив кисню; ікра виклюється за 4-10 днів, і самець охороняє личинок ще 7-10 днів.

Типові труднощі

Wikipedia зазначає відсутність наукових доказів того, що Ancistrus живляться деревиною; природний раціон — водорості, ауфвукс і детрит, тому годування плідників і вирощування мальків мають спиратися на ці корми, а не на деревину як джерело живлення.